вівторок, 04 жовтня 2011 18:49

Бачу, як повз мене провозять моє тіло на візку

Актор Дмитро РИБАЛЕВСЬКИЙ, 28 років, зіграв головного героя, харківського бізнесмена Сан Санича

- Мій герой - освічена інтелігентна людина, загнана в умови виживання. З другом дитинства Гогою вирішуємо зайнятися бізнесом - відкрити гей-клуб у Харкові. До речі, я працював арт-директором нічного клубу на початку 2000-х. Тоді два братки зробили схоже, але то був не гей-клуб. До такого закладу я навіть не пішов би, хоча друзі-геї в мене є. Так само до цього ставиться Санич, думає: "Куди я встряв?"

П'єса починається зі сцени, де я помираю. Я бачу, як повз мене провозять моє тіло на візку. Далі мої слова: "Той, хто переживав справжній розпач, зрозуміє мене напевне. Одного ранку ти прокидаєшся і раптом розумієш, що все погано, все дуже погано". Цей монолог найважчий. Наприкінці Сан Санича воскрешають янголи. Він іще раз переживає яскраві моменти свого життя - Марту, друзів, відкриття клубу.

Коронна фраза Одинокого: "Життя - це страждання, як казав Будда". Він не дивиться власні прем'єри, при цьому десь слухає виставу

Одинокий - цікавий режисер. Його коронна фраза: "Життя - це страждання, як казав Будда". Він не дивиться власні прем'єри, при цьому десь слухає виставу.

Сергій Жадан був нещодавно на репетиції. Ми показали йому деякі сцени. Лишився задоволений, сказав: "Робіть, пацани". Потім вони з Одиноким зачинилися в аудиторії й правили текст. Матюки прибрали, лишили тільки літературні. Наприклад, я Марті кажу: "Сука, ти божевільна". Бо вона гасає на мопеді із заплющеними очима. Майже кожна її поява починається словами: "Мене ледь не збив КамАЗ". Чому мати повикидали? Юра вивів Сергія на сцену театру. Сказав: "Подивися на цю ліпнину, на цей зал. Тут слово "бл…дь" узагалі не звучить. І не лунало ніколи". Виняток - гастролі московських артистів.

Зі сцени краще говорити грою, стосунками. Коли Славік пропонує "заповнити вільну нішу, відкрити гей-клуб", Гога каже: "Який клуб? Ти шо, й…нутий?" У п'єсі тепер: "Ти шо, дурак?" Я у Жадана нічого не питав, чудово розумію його книжки. Говорили з ним про футбол.

Репліки з вистави, які можуть стати крилатими

Ніжність - це як російська нафта. Її вистачить на всіх, але ненадовго.

Ти ставишся до жінок як до контролерок у трамваях, - готовий терпіти їх тільки певний час і за фіксовану суму

 

Зараз ви читаєте новину «Бачу, як повз мене провозять моє тіло на візку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути