Російською говорю у стресових ситуаціях

Денис САМИГІН, 32 роки, директор із розвитку PR-агентства "Красні комунікації". Автор брошури "Зроби подарунок Україні! Переходь на українську!"

– Мої батьки – росіяни. Батько був військовим. Переїхали жити в Одесу, коли мені було 6 років. Увесь контакт з українською культурою для мене обмежувався предметом "українська мова" в школі та коментуванням матчів "Динамо" й збірної України. В 15 років вирішив вчити українську, бо хотів вступати до столичного вузу. У сусідів позичив ­російсько-український розмовник. Не знав точного значення половини слів.

Під час помаранчевої революції, зі ­злості на дії влади, вирішив: якщо переможе ­Янукович – перейду на українську. Потім був "хепі-енд", ­радісна перемога. Але на українську таки пере­йшов – за півроку. З дружиною чекали ­наро­дження доньки. Вирішив, що дитина ­змалку має виховуватися українською. Мене ­підтриму­вало те, що дружина добре знала мову і ­могла під­правити. Міг говорити вільно на ­суспільно-

політичні теми, але на побутові – проблематично.

Під час помаранчевої революції, зі злості на дії влади, вирішив: якщо переможе Янукович – перейду на українську

Російською розмовляю з батьками, родичами, одеськими товаришами дитинства, з росіянами, а також у стресових ситуаціях – зокрема, під час сварок.

Спілкування українською, принаймні в Києві, – це не просто засіб комунікації, це певний стиль та філософія життя. Це – віра в український світ, який буде кращий за сьогоднішній. З клієнтами на роботі також ­говорю здебільшого цією мовою. В Києві серед піарників і рекламістів це досить поширено. Якось мені кажуть, що з новим клієнтом краще говорити російською, бо, мовляв, він із Донецька. Я все ж спілкуюся українською, і у відповідь він говорить так само. Виявляється, поступив вчитися до Донецька, а сам із Києва.

Кілька знайомих весь час спілкувалися зі мною російською. А цього року почали відповідати українською. Підозрюю, що це – ­реакція на "мовний закон".

Щоб перейти на українську, треба знайти партнера, з ким почати говорити. Читати вголос, щоб потренуватися вимовляти слова. Визначити "день Х", з якого сприймаєте себе як україномовну людину. Можна вибрати варіанти: завжди говорити українською, або завжди говорити так з україномовними. Але треба залишити собі право розмовляти російською, якщо це здається вам доречним.

Зараз у Києві багато безкоштовних лекцій та семінарів, де люди спілкуються на різноманітні теми. В таких інтелектуальних гуртках українська посіла домінуючу позицію.

×