Для активного розвитку українського кіно, вітчизняним режисерам і продюсерам треба співпрацювати з іноземними. Про це зазначив кінокритик Андрій Халпахчі.
"Треба вміти створювати свій бренд. Усі іноземці в Києві першим ділом біжать на Бесарабку – за салом. Але чомусь ми не можемо експортувати сало, щоб його їли не тільки в Москві. Кіно своє треба пропагувати, його мають помітили. Для цього варто вступати в копродукцію, шукати іноземних дистриб'юторів. Зараз жоден пристойний фестиваль не обходиться без румунських картин. Хоча ще 25 років тому їхнє кіно було найслабшим із країн соціалістичного табору. У жодне порівняння не йшло з кіношколою в Лодзі, чеською новою хвилею, угорськими фільмами", - зазначив Халпахчі .
Він упевнений, що українські кіномитці мають ще багато невикористаних тем.
"Прочитав новину, що готується фільм про депортацію татар із Криму 1944-го. Далі йдуть відгуки: вони були дезертирами, ганьбили Союз, працювали з німцями. Даруйте, а що СРСР хорошого зробив татарам?".
Одним із найперспективніших світових режисерів кінокритик називає колишнього киянина Сергія Лозницю.
"Майбутнє кіно – це не завжди молоді режисери. Ганеке за 70, але він розкрився за останні 10 років. З молодих, на кого можна сподіватися, – росіянин Олексій Герман-молодший, Фатіх Акін із Німеччини, Нурі Джейлан із Туреччини. Француз Франсуа Озон вміє поєднувати розважальність і серйозні речі. Із задоволенням передивляюся його "8 жінок". Але знімає по дві картини на рік, це іноді шкодить якості. Наш Сергій Лозниця – досвідчений документаліст, хоча закінчив ігрову режисуру. Має дві "Ніки", призи з Токіо, Лейпцига. Над кожною темою працює декілька років, заглиблюється в деталі, читає найрізноманітнішу літературу", - зауважив кінокритик.
Прочитати інтерв'ю про тенденції у світовому та українському кіно повністю можна у журналі "Країна" № 26 (129) за 5 липня 2012 року.
2 
4880
Коментарі