"Тут даже при немцах кино показывали"

Тільки українські фільми йтимуть у столичному кінотеатрі "Ліра". Його 2 березня відкрили в приміщенні колишнього кінотеатру ім. Чапаєва. Протягом року тут планують показати близько 50 стрічок останніх років. Прокат кожної картини буде тривалим, ціни — від 10 до 25 грн за квиток. Зал має 100 місць.

— Тут была такая тетя Валя — она мне веничек давала и я семечки между рядами под­метал. За это мне разрешали сесть на пол, и я смотрел фильмы. Тут даже при немцах кино показывали. А перед началом сеансов актеры выступали на сцене, — в гардеробі театру "Актор" кінорежисер Микола Засєєв-Руденко, 81 рік, пригадує своє дитинство.

Він 10-річним приходив у кінотеатр ім. Чапаєва дивитися закордонні фільми.

— Очень рад, что открыли такой кинотеатр, — продовжує Засєєв-Руденко. — У меня три фильма на украинскую тематику — "Чорна рада", "Москаль-чарівник" и "Бабий Яр". Снимал самых больших звезд — Ларионову, Быстрицкую, Люсеньку Гурченко. Надеюсь, и мои фильмы тут покажут. Чтобы уничтожить украинское кино, убрали его прокат. А теперь говорят: вот бы мне 60 миллионов, я бы снял фильм. Врет — украдет половину. Я девять серий "Чорної ради" снял за 4 миллиона гривен с проявкой пленки в Будапеште. Когда спрашивают, как это удалось, отвечаю: во‑первых, не крали, во‑вторых — пили умеренно.

— Якщо держава припинить фінансувати кіно, через рік не буде чого показувати в цьому кінотеатрі, — режисер 40-річний Миро­слав Слабошпицький курить тонку сигарету біля входу. Його стрічка "Плем'я" отримала близько 40 нагород на міжнародних фестивалях. Її покажуть у "Лірі" наприкінці березня. ­— Зараз немає чіткого розуміння, які фільми будуть запущені, які — ні. Це триває вже близько року. Коли влада вирішила, що кіно — це її справа, то кінематографістів із професійним святом вітала навіть пані Богатирьова на сайті Міністерства охорони здоров'я. Український кінематограф існував 3 роки із 23 років незалежності України. І за ці кілька років сформувалася аудиторія, яка ходила й обговорювала українські фільми, навіть коли вони були не дуже вдалі. У всій Європі кіно існує на державні кошти. Якщо хочемо бути в Євросоюзі, маємо підлаштуватися.

Для українських фільмів не дуже підходить американська схема прокату. Це коли картина іде на екранах 2–3 тижні в багатьох кінотеатрах на різних сеансах, а потім зникає. Її вигадали в 1970-ті, щоб заробляти великі гроші. Але й зараз у США і Європі є цілі мережі кінотеатрів "класу Б". Там фільм переїжджає з одного закладу в інший протягом року. Приміром, стрічка "Плем'я" була в прокаті у вересні, зараз вона вийшла в Росії. Люди читають російську критику й запитують, де можна її подивитися. Цей кінотеатр дасть змогу кожному українцю зрозуміти, чи потрібне йому українське кіно. І змусить на чергових виборах запитати кандидата в депутати: що ти робитимеш для українського кіно?

Кінотеатр "Ліра" — найстаріший діючий кінотеатр у Києві. Його відкрили 1913 року. 1937-го перейменували на "Кінотеатр ім. Чапаєва". Радянська назва й досі висить на фасаді будівлі. Перейменуванням зараз займається Київрада.

×