"Вийшов чисто галицький продукт. Картина йтиме з титрами українською мовою"

 

— Одна кінопрокатна компанія відмовилася брати мій фільм. Кажуть, він антиукраїнський, — розповідає ­режисер Іван Кравчишин, 50 років. — На телеканалі "Інтер" відповіли: наши бабушки такого не поймут. У нас звикли до хохляцького гумору, де українці — трошки недоумкуваті, скупуваті або гламурні у вишиваних сорочках. Буденності, що нас оточує, ніхто не показує.

Картина Кравчишина "Політ золотої мушки" мала вийти у прокат 1 квітня. Але її появу в кінотеатрах довелося відкласти.

— Зараз війна. Усі повернули голови туди, де гепають снаряди, — продовжує режисер — Я так само постійно їжджу на Донбас, роблю документальне кіно. Майже нереально зараз добитися 100 тисяч доларів — коштів на рекламу фільму. Треба зробити хоча б 100 кінокопій. Таким шляхом ішов Олесь Санін зі своїм "Поводирем".

Фільм "Політ золотої мушки" створили за книжкою львівського письменника Богдана Волошина "Бурачковицькі хроніки".

— Три новели з неї — три головні вчинки в житті. Людина народжується, народжує й умирає. Перша новела — про галицький футбол, друга — про галицьке весілля, третя — про галицький заповіт. Знімав про Галичину, як про самодостатню цивілізацію, що нікому не хоче подобатися і не збирається нікого смішити.

Ідея екранізувати твори Волошина у режисера виникла на початку 1990-х.

— Мав затверджений на кіностудії Довженка сценарій, але 1994-го за один місяць ми всі стали мільйонерами. За бюджет, виділений мені на картину, я міг купити лише пачку сигарет. Два роки тому обережно віднісся до конкурсу від Держкіно, але знову на диво швидко отримав гроші.

Кошторис картини склав 17 млн грн. Знімали фільм на Прикарпатті. Оповідь іде від дівчинки, яку батько називає Миколою, бо дуже хотів мати сина. Її зіграла донька режисера 10-річна ­Софія.

Режисер називає більшість картин про Галичину "туристичними".

— Бо колись були геніальні велетні кіно, які знімали знамениті фільми. Але це були східняки. Щоб у нас не вийшло, як у Голлівуді, де росіяни на космічній станції у вушанках болти закручують, вирішив робити, наче канал "Дискавері". У кадрі в мене всі, як звірі в дикій природі. Половина акторів — місцеві жителі. Професіонали з галицьких театрів поруч одразу відчували, що фальшивлять. Довелося їм вчитися жити в тій же емоції. Вийшов чисто галицький продукт. Картина йтиме з титрами українською літературною мовою, аби глядач міг усе зрозуміти.

На зйомках спалили хату

Для стрічки "Політ золотої мушки" кіношники побудували 16 об'єктів.

— У новелі "Тестамент" двоє братів дізнаються про смерть батька. Тепер мають клопіт, що ж тато їм відписав. Довго сперечаються за хату, але в неї влучає блис­ка­­вка й та горить, — розповідає режисер Іван Крав­чи­шин. — Для гарного кадру ми купили хату на сусідній горі. Розібрали, перевезли на потрібне нам місце й підпа­лили. Господар, який надав нам для цього свою ділянку, попросив зняти половину шиферу з даху. "Хоч якась користь від вас буде", — казав. Добре, що зняли — бо від вогню шифер почав стріляти. Мені навіть у голову бе­­хнуло осколком. Головний слоган нашої картини: життя коротке, не тратьте його на дурниці. Коротке, наче політ золотої мушки — іскри над вогнищем.

×