— Сиділа собі баба на печі й малювала. Син і чоловік купили фарбу паркан обновити. Поки взялися, півбанки вже нема — Марія Овксентіївна собі взяла, — розповідає одну з легенд про Марію Примаченко видавець 38-річний Максим Мельник. Він та ще двоє приватних колекціонерів надали близько 40 картин майстрині для виставки в Національному музеї Тараса Шевченка.
Із родичами художниці Максим Мельник познайомився вісім років тому. Тоді готував до друку альбом, присвячений творчості Примаченко. Художниця все життя прожила в селі Болотня Іванківського району на Київщині. Померла 1997-го 88-річною.
— Пам'ятаю, як приїхали додому до Марії Примаченко, — згадує Мельник. — Вона на той час уже померла, зустрів син Федір. Проста сільська хата, піч, кочерги, віники стоять. Заслонка до печі розмальована, кілька робіт на стінах висіли. Усі інші — близько 200 малюнків, лежали загорнуті в газети на шафі. Довго ми пил з них здували, щоб сфотографувати для каталогу.
За тисячу примірників каталогу син Марії Примаченко Федір подарував Максимові три роботи матері. Зараз у колекції Мельника сім картин Примаченко.
— "Несе Галя воду, а Ваня пошов до броду" — перша картина, яку подарував мені її син. Подивіться, тут українка в національному вбранні на синьо-жовтому фоні. А це 1986 рік. Марія Овксентіївна сама підписувала назви картин, хоча толком і писати не вміла — багато помилок робила. А ось найдорожча робота на цій виставці — колекціонер показує на вишиту картину "Чапай". На червоному тлі вишиті сині квіти, Чапай сидить на коні, який скалить білі зуби. — Це картина, вишита власноруч Примаченко. Вона в єдиному екземплярі. Картини майстрині на аукціонах можуть коштувати від 3 тисяч доларів за маленьку роботу до 10 тисяч за велику.
— Вот смотри — "Левик смеєця", — каже літня відвідувачка до подруги. Показує на жовтого лева на картині Примаченко. — И самой улыбнуться захотелось.
— Поєднання кольорів Примаченко вражає, — каже 31-річний художник В'ячеслав Казаневський. Розглядає роботу "Цар звєрят годує звіренят". На ній зображена фантастична зелено-червона тварина з крилами. Ложкою годує двох інших звірів. — Зрозумів, звідки у Примаченко ці контрастні поєднання, коли сам поїхав на етюди в село. При яскравому сонячному світлі всі тіні — сині, фіолетові, червоні. Усі кольори в селі відкриті, вони чисті. Впевнений, що й ніч Примаченко бачила не чорною, а фіолетовою, червоною, усіх кольорів веселки. Колись писав пейзажі у Карпатах: підходить знайомий художник, каже: можна, я цяточку поставлю? Поставив цяточку і я побачив силует звіра з полонин і смерек. Після того зробив серію робіт і навіть написав диплом на тему, як природа підказує образи фантастичних тварин. Переконаний, що Примаченко бачила всіх фантастичних тварин в обрисах природи — у краєвидах, у малюнках кори дерев. І образи, й кольори Примаченко взяла із природи.
Виставка триватиме до 27 жовтня.
Як підписувала картини Марія Примаченко
— "Носорог у саду"
— "Цей звір позіхає і дружби ні з ким не має"
— "Павич вогнехвоста птаха"
— "Хитра лисиця ведмедику каже: "Їж кукурудзу — поправишся", — а собі курочку несе та медок п'є, в ній сила є"
— "Конь бурка из трома головами"
5 
35413
Коментарі