"У квітні 1945-го після важкого поранення він потрапив у полон. Але як не парадоксально, цей факт можна назвати щасливим. Опинився в неволі, та зона виявилася американською, а не радянською. Вже за рік був на волі й вивчав мистецтво скульптури, а не гнив у сибірських бараках", — пише луцький поет Віктор Вербич про німецького письменника Ґюнтера Ґрасса. Його не стало 13 квітня в місті Любек на півночі Німеччини на 88-му році життя. Мав хворі легені.
Ґрасс — лауреат Нобелівської премії з літератури 1999-го. Отримав її за свій перший роман "Бляшаний барабан". Героєм книжки є 3-річний хлопчик, який вирішує не дорослішати. Так переживає окупацію рідного Гданська спочатку німецькими нацистами, потім радянською армією. Як і в самого Ґюнтера Ґрасса, батько хлопчика — німець, мати походить із маленького слов'янського народу кашубів. Екранізація "Бляшаного барабана" отримала Золоту пальмову гілку Каннського фестивалю та "Оскар" як найкращий фільм іноземною мовою 1980-го.
— Ґрасса ніколи не цікавили величезні наклади його книжок за кордоном, — каже львівський поет і літературознавець Віктор Неборак, 53 роки. — Передусім йому було важливо, аби його прочитали, почули німці.
2006-го довкола його імені стався великий скандал. Ґрасс зізнався, що служив у військах СС, був поранений і потрапив у полон до американців. Письменникові довелося виправдовуватися, що на фронт він пішов не добровольцем. У 1942-му йому було 15 років.
— Ніхто ж не згадує наших совкових класиків, які служили в Червоній армії. А це іноді було похлєще СС, — продовжує Віктор Неборак. — Ми не можемо бути в позиції суддів, бо самі зараз у позиції піддослідних кроликів. Ще невідомо, який слід на українців накладуть нинішні події. Відбиток Другої світової Ґрасс мав, як і всі люди його покоління. Але це ж не його провина. Дуже важлива оця його постава незалежного письменника в будь-яких умовах. Видатний літератор, який до кінця залишався передусім німцем. І суспільство прислухалося до його думки, бо не був ні лівим, ні правим.
Нам таких письменників бракує. У нас незалежних дуже мало. Тим більше, авторитетних. Над нами тяжіє партійність. Люди не вірять, що можна бути незалежними інтелектуально, а Ґрасс був. І це один із найважливіших уроків з його творчості й біографії. Як покрученого огірка, який не хоче кваситися в діжці з іншими, але рівними огірками. Але зрозуміло, що вже кваситься.
7 
35413
Коментарі