— Мастерство художников высокое, но позитива в их работах очень мало. Это печально. После просмотра не могу избавиться от ощущения, что побывала на войне, — каже 54-річна Тетяна Сміленко. Минулого тижня прийшла до столичного Мистецького арсеналу. З 2 вересня по 10 жовтня там триває виставка "Арт-Київ Контемпорарі". У спецпроекті "Музейне зібрання" 40 українських колекціонерів представили роботи 70 митців за 1985–2015 роки.
Тетяна Сміленко зупиняється біля картини Олександра Гнилицького "Фонтан". На ній дівчинка піднімає сукню і справляє в річку нужду, як хлопчик.
— Художник говорить тут про фемінізм, — каже відвідувачка. — У радянські часи жінка на керівній посаді чи за кермом автомобіля викликала шок. Зараз цим уже нікого не здивуєш. Для повної емансипації їм ще не вистачає навчитися ходити в туалет, як чоловіки.
До картини підходить атомний енергетик 52-річний Ігор Оленич. Раніше працював на Чорнобильській АЕС. Правою рукою береться за підборіддя. Кілька хвилин мовчки роздивляється картину.
— За останні роки мистецтво сильно змінилося, — говорить. — Раніше художники малювали лише те, що було дозволено. Вони боялися експериментувати, зображати на полотні непоєднувані речі. За останній період змогли вийти за межі. От хто би міг додуматися в радянські часи намалювати дівчинку за таким заняттям? Тоді б за це в Сибір відправили. А зараз уява художника здатна не лише на таке.
— А це камасутра, — вигукує біля картини Ліни Кондес гурт молоді. На полотні у три ряди намальовані примітивні чоловічки з паличок, квадратів і кругів. Хлопці та дівчата довго зблизька розглядають полотно.
— Молодь нічого не тямить у мистецтві, — припускає Ігор Оленич. — Художниця намалювала тут життя холостяка. До одруження він перепробував багатьох жінок. Якийсь час після одруження спить з однією, а потім знову повертається до попереднього способу життя. Відмінність одна: тепер мусить приховувати це від дружини.
У залі на другому поверсі показують роботу 55-річного Олега Тістола "Роксолана" із серії "Українські гроші". Її тло — білі й зелені кахлі. Роксолану художник намалював оголеною.
— Над проектом українських грошей почав роботу 1984 року, — розповідає Тістол. — Тоді вчився у Львові. В якомусь із журналів побачив зображення італійських і польських грошей. Зрозумів, що радянські — це халтура. Взявся розробляти власний дизайн. Проект розтягнувся. З малюнків і офортів він перетворився на монументальні панно. Роксолана достойна прикрашати грошову одиницю. Та не слід забувати, що вона всього досягла завдяки своїй красі. Саме тому вирішив показати її оголеною.
Через війну українське мистецтво зазнало змін, як і наша армія, — продовжує Тістол. — Усі думали, що армія в нас погана. Як почалася війна, вона виявилася однією з кращих. Так і з художниками. Багато українських митців давно розуміють світовий контекст. Але їх не розуміли, бо жили самі по собі. Тільки недавно вони побачили сенс працювати на загал.
Роботи художник 52-річний Юрій Соломко створює на картах. На карті світу зобразив чоловіка й жінку, які цілуються. Назвав полотно "Поцілунок крадькома".
— Картини на полотнах малюють усі, а на картах — тільки Соломко, — розповідає Ігор Оленич. — Здалеку здається, це лише карта. Варто підійти ближче й починаєш бачити оголені тіла, красивих жінок і музикантів. Таке мистецтво гарно смакує з келихом хорошого вина. А картину можна роздивлятися годинами.
— На карті є все, крім емоцій і переживань, — каже Юрій Соломко. — На ній відсутні емоції та переживання. Для передання цього є картини. Кожна з них — карта почуттів. Для мене немає значення, по яких країнах малювати. На першому місці — естетичний бік.
9 
35413
Коментарі