26-річний режисер Любомир Кобильчук зняв перший український трилер "Штольня".

— А тепер хочу зняти стрічку про українських бандитів, — розповідає Любомир у київський кав'ярні "Бабуїн". — Це не буде сага, як "Бригада". Такі фільми вимагають великих бюджетів. Наша стрічка буде весела, коштуватиме п'ятсот тисяч доларів разом із рекламою.

А ти мав проблеми із законом?

— На історичному факультеті Чернівецького університету взяв академвідпустку на два роки. Відкрив туристичне агентство "Дикий Захід". Але п'ять років тому люди масово емігрували за кордон. Тому жоден мій клієнт не повернувся назад. Посольства перестали нам довіряти. Та ще й партнер, на якого я покладався, кинув мене. Взяв у 20 чоловік паспорти, передоплату. І більше я його не бачив. За місяць він прислав паспорти бандероллю. А гроші я повертав із власної кишені.

Робоча назва майбутньої картини "Ломбард". Сценарій пише Кобильчук. Двоє молодих людей відкривають ломбард. Щодня їм доводиться вибивати борги зі своїх клієнтів. Зніматимуть навесні наступного року в Києві та Чернівцях.

— Будівля Чернівецького університету унікальна за красою, — пояснює режисер. — А в українському кіно її ніхто не використовує.

Акторів уже підібрав?

— З осені об'їду всі великі міста країни. Фори не буде нікому. Навіть тим, хто знімався в "Штольні". Шукатиму харизматичних особистостей. Треба самим відкривати зірок. Із відомих українських акторів нема тих, хто міг би зіграти в мене. Дуже хочу попрацювати з Ольгою Сумською. Але не доведи Боже в такому образі, в якому вона зараз грає. Набридли ці пафосні леді. Хочеться такого кіно, щоб лише наприкінці фільму стало зрозуміло, кого грає Сумська.

Картина матиме консультантів?

— Пара давніх знайомих гангстерюг. Вони вже відійшли від справ, обзавелись родинами.

Якою мовою розмовлятимуть герої стрічки?

— У Києві всі говорять по-російськи. А в Чернівцях та Івано-Франківську бандити україномовні. І жаргон у них колоритніший. У Києві кажуть "бандюки", а там — "бендики".

Маєш якусь кіноосвіту?

— Після школи треба було десь навчатися. Я вступив на археолога,  хоча ніколи цим не захоплювався. Потім поїхав по соціальній програмі до Німеччини, у Ганноверській кіношколі відвідував майстер-класи. Платив 600 доларів на місяць. Курс триває півтора року. Я провчився п'ять з половиною місяців. А потім повернувся додому. Вирішував проблеми з військкоматом. У мене знайшли якусь болячку й до армії не взяли. Хоча хабарів я нікому не давав.

Зі столичними режисерами товаришуєш?

— Вони мене ігнорують. Тут свої тусовки. Тих, хто "кульок" закінчив, і хто — Карпенка-Карого. Я, на їхню думку, ніде не вчився, а на ринку — конкурент. Ніколи в свою групу не візьму випускника вітчизняного вузу. Легше новачка навчити, ніж їх перевчити.

Продюсер Олексій Хорошко, який працює в Кобильчука оператором, збирається за три роки побудувати під Києвом власну кіностудію.

— А я створю асоціацію молодих режисерів, — міркує Любомир. — Буду ділитися з хлопцями досвідом. Колись працював асистентом у Алана Бадоєва. Кулери з водою на кліпах Софії Ротару та Світлани Лободи носив.

Скільки приніс грошей твій перший фільм "Штольня"?

— 120 тисяч доларів, хоча розраховували на 70. До "Штольні" я боявся знімати кліпи. А тепер маю ім'я. І на кліпах відточую майстерність.

Кому зняли перший кліп?

— За 25 тисяч доларів "Пінаколаду" Віталіку Козловському. Мене обирали з п'ятьох режисерів. Відео вийшло хітове. Я думав, одразу поваляться запрошення. Але майже півроку жив на 100 гривень на місяць.

Кобильчук зняв кліпи для Потапа й Насті Каменських, Наталі Морозової, Камалії, "95 кварталу". Каже, найдорожчий коштував $60 тис., найдешевший — $7 тис.

— Мій гонорар за музичний кліп близько 500–800 квитків до кінотеатру, — жартує (найдешевший квиток у київський кінотеатр коштує 20 грн. — "ГПУ").

Що знімав востаннє?

— Кліп для всіх переможців телепрограми "Шанс". Запросили зірок із Москви. Пародист Олександр Пєсков був у образі Алли Пугачової. Московські зірки не вередують. А наші: щойно в "Шансі" переміг — і, типу, хто ви тут усі такі? Я лякаю продюсерів цих зірок, що за зрив зйомок штрафуватиму. Зайва година роботи знімальної групи коштує тисячу доларів. Продюсери дають своїм підлеглим пістонів, і так працюємо далі.

×