Поет Ігор Римарук 10 років тому, до свого 40-річчя, написав вірш, який неможливо було не вивчити напам"ять. Усі рядки в ньому були наскрізь пронизливими, як-от, наприклад, останній: "Сорок — це корок… а клята душа все ж витікає". 3 жовтня Ігоря не стало.
Він був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку — це був його життєвий борг.
Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше залічували до других. Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет — носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо гіркою та болісною. Неможливо знайти поета, якого боліло б так, як боліло за життя Ігореві.
Вірю в те, що йому вже не болить.
Справжній поет — завжди приречений на самотність і самосуперечливість. Але Ігореві Римарукові доля цієї розкоші не дарувала. Крім того, що він володів унікальним поліметафоричним поетичним даром, він ще й володів унікальною здатністю ставитися до справжнього чесного слова так, як до найвищої цінності
Володимир Цибулько, поет
Ігор Римарук народився 4 липня 1958 року в селі М"якоти Ізяславського району Хмельницької області. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Завідував редакцією сучасної української літератури видавництва "Дніпро". У 1990–2000-х працював заступником головного редактора, а згодом — головним редактором часопису "Сучасність". Був віце-президентом Асоціації українських письменників. 2002 року удостоєний Національної премії ім. Тараса Шевченка. Автор поетичних збірок "Висока вода" (1984), "Упродовж снігопаду" (1988), "Нічні голоси" (1991), "Діва Обида" (2000, 2002), "Бермудський трикутник" (2007), "Сльоза Богородиці" (2007). Перекладений багатьма європейськими мовами. Уклав антологію нової української поезії "Вісімдесятники" (1990, Едмонтон). Помер 3 жовтня у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
8 
35413
Коментарі