Усі мої Катерини поїхали на заробітки - Сергій Коляда

Сергій КОЛЯДА, 39 років, художник. Народився в Одесі, згодом переїхав до Бердянська Запорізької області. Там відвідував студію образотворчого мистецтва. Навчався на факультеті іноземних мов Запорізького університету, звідки його виключили 1991-го - малював карикатури на радянську владу в газетах. Намагався емігрувати до Канади, але відмовили у візі. Працював у школі вчителем англійської мови. 1997 року оселився в Києві. Співзасновник групи "Союз Вольних Художників"

- У мене є п'ять "Катерин". Зобразив їх на тлі лондонського Біґ-Бена, вашинтонгського Білого дому. Першою була "Імміграція (Катерина)". Намалював її 1996 року за два-три тижні. Там Катерина йде вулицею американського міста на фоні магазинних вивісок. Вона для мене - збірний образ української жінки. З часів Шевченка Катерини залишилися тими ж. Змінилося тільки оточення. Як жінку мені її шкода. Усі мої Катерини поїхали на заробітки або емігрували в пошуках кращого життя.

Була ідея зобразити Катерину веселою із сином. Може, скоро перейду на позитивні сюжети. Але це залежить від ситуації в країні. Почав малювати Катерину з головою Юлії Тимошенко. Також там буде багато інших політиків. Картина вийде похмура - із засмученою і розчарованою Тимошенко. Розміри будуть 70 на 50 сантиметрів. Такі можу малювати два місяці.

Для мене важливо, щоб зображення виглядало фотографічно. Ручка дає таку можливість

Картину "Імміграція (Катерина)" купив 1997-го дипломат із Нідерландів, який працював у Києві. Сказав, що бачить Україну саме такою. Тоді картина коштувала недорого - 100 доларів. Мої роботи подобаються іноземцям. Один німецький юрист, який ніколи не був в Україні, купив кілька. Каже, постійно їх переглядає і знаходить якісь нові смисли. Щороку обіцяє приїхати подивитися, як усе насправді. Та щось не їде. Може, боїться після моїх малюнків.

Малюю переважно кульковою ручкою. Інколи додаю кольорову акварель або доклеюю деталі. Через таку техніку мої роботи не приймали галереї. Казали: "Ніхто ручкою не працює". Хоча на Заході її активно використовують. Для мене важливо, щоб зображення виглядало фотографічно. Ручка дає таку можливість.

Після періоду комуністичних вождів Шевченко став іконою для українців, до якої гріх торкатися. Його портрети скрізь вішають, але небагато читали вірші поза шкільною програмою. Маю багато картин, де використав мотиви з робіт Шевченка, автопортрети. У мене замість свічки він тримає пляшку кока-коли.

Образ Шевченка використовують як поп-символ. Переважно для того, щоб заробити на цьому гроші. Шевченко-поп-символ - це добре. Так само як заявка - хай буде попса, але українською мовою. Не думаю, що зазіхаю на Шевченкову святість. Колись зайшов у офіс "Просвіти". Її голова Павло Мовчан сказав про мої сюжети: "Не можна таке малювати. Для чого нам Шевченко з кока-колою? І так у житті цих кока-кол багато". Я просто розвернувся і пішов.

Ще за часів Ющенка мали першу виставку "Жлоб-Арт" в Українському домі, організовану Антіном Мухарським. На ній виставляли й мої роботи. Одночасно там відбувалася дитяча книжкова виставка, куди прийшла Катерина Ющенко. Подивилася всіх художників проекту "Жлоб-Арт" і запитала: "Ви що, не любите Україну?". Багато хто не розуміє, навіщо показувати на картинах наші негаразди, якщо і так погано жити.

×