Зранку 22 червня біля "хрущовки" №209 на вул. Чехова в Черкасах стоять чиновники виконавчої служби Придніпровського району. Прийшли описувати майно 52-річної Лариси Неділько. Вона заборгувала "Черкасиводоканалу" понад 4 тис. грн. Іще понад 10 тис. грн банку, "Укртелекому", податковій і Державтоінспекції.
— Это впервые в моей жизни, — нервує державний виконавець 24-річна Анна Сидорчук. — Якщо господарі не відчинять, то відкриватимемо двері своїми силами.
До будинку під'їжджає УАЗ комунального підприємства "Черкасиводоканал". На даху прилаштовані два рупори.
— О, матюкальник приїхав, — перемовляються мешканці. — Так цю машину називають, вони ж на весь двір об'являють боржників. У Лариси два сини, Сірьожа й Ігорьок. Вони непогані, неп'ющі. Старшенький Сірьожа хворіє. Вони чіпляли на будинку об'яву, щоб хтось допоміг, бо великі борги. А хто ж зараз поможе, якщо ми всі такі?
На четвертому поверсі у квартирі Недільків ніхто не відчиняє двері. Анна Сидорчук каже, якщо не відкриють, будуть ламати замки.
— Поймите, очень тяжелое состояние, — пояснює по той бік дверей Лариса Неділько. — У сина цукровий діабет, живе на інсуліні. Весь опухлий. Днями буде 27 років. Сьогодні вночі дивом зостався живий. Ми не маємо можливості заплатити зараз таку суму.
— Уже підключаємо дрель, відкривайте, — говорить начальник абонвідділу "Черкасиводоканалу" 48-річний Валерій Власюк.
— Залиште папір із телефоном, і я передзвоню, — не погоджується Лариса Анатоліївна. — Ми ж не звірі, а люди. Ви ж усі батьки. Мені треба сина покласти в лікарню. Тоді будете грабувать, ламать, викидать нас, як кошенят. Мені не соромно, в мене дитина помирає.
У присутності дільничного міліціонера 28-річного Максима Семенюти зламують свердлом нижній замок. Верхній відчиняє господиня. Із ліжка підводиться 27-річний Сергій. Обличчя хлопця бліде й підпухле. Під очима синці.
Жінка виносить документи про інвалідність сина. Показує майже порожній холодильник. У ньому лежать ліки.
— Я безробітна, меншого скоротили. Як сина покладуть у лікарню, я зможу знайти гроші. Зараз нема як його самого дома лишити. Чоловік нас 10 років як покинув, аліментів не платив. Ми хочемо обміняти свою трикімнатну квартиру на меншу, щоби віддати борги, — пояснює.
Анна Сидорчук описує побутову техніку й меблі.
— Телевізор поламаний, — вмикає його Лариса Анатоліївна. За мить зображення зникає. — Стінка розвалиться. Ви її частинами заберете.
— Який рік цієї стінки? Значить, під кримінальну відповідальність боржнику. Холодильник і диван так само. Сфотографуйте. Побутову техніку забираємо — підсумовує головний державний виконавець 29-річна Олена Шаповал. У цей час смугасте кошеня гострить об шафу кігті. — Ви мене не зрозуміли? Буде кішка дряпати, ви сядете.
— Вася, — жінка ногою відкидає його вбік.
— Залиште хоч вентилятор. Без нього син задихається. Я не прошу за інші речі, — говорить Неділько.
— Мамо, нехай забирають. Ви вважаєте, це нормально? Браво! — аплодує 19-річний Ігор Неділько і виходить із кімнати.
— Ми виконуємо свою роботу. Ви можете все це викупити, — відповідає Шаповал. — У вас 10 днів на оскарження акта-опису. Гроші будуть ділити солідарно за інші борги.
Виконавці виносять із квартири комп'ютер із веб-камерою і принтером, телевізор, вентилятор, мікрохвильовку, старий фен, несправний телефон від домофону, праску, DVD. Усе майно оцінюють у трохи більш як 3 тис. грн. Описані стінку, диван і холодильник лишають у квартирі.
Загалом черкасці заборгували водоканалу 9 млн грн.
— У нас більше тисячі боржників, які мають борг понад 1000 гривень. По них є рішення суду. Після чого буде задіяна виконавча служба. Протягом 10 років Неділько платила періодично. Цього разу обіцяла, що заплатять поетапно. Підписала договір, але його не виконувала. Тому ми змушені йти на крайні міри. Більшість жителів Черкас платять справно, — говорить Валерій Власюк. — Найбільший боржник за воду живе на вулиці Ярославській, 36. На 9 червня 2010 року по суду з нього стягнули понад 17 тисяч гривень, але досі не сплатив ані копійки.
5 
1
Коментарі
3