На Привокзальному ринку у Вінниці кілька тижнів тому почали продавати живу рибу. Її виловлюють у водоймах.

Товстолоб коштує 7,5 грн за кг, щука — 8, за карася просять 6,5 грн. Біля машини із тазиками риби вишикувалася черга. Стоять переважно люди похилого віку.

— Мусимо їсти рибу, вона дешевша за м"ясо в п"ять разів, — каже Людмила Терещенко, 56 років. — Пенсії на м"ясо не хвате, а рибою переб"ємося. Роблю котлєтки або жарю.

Жінка бере 2 кг товстолоба, кілька карасів. За нею жіночка в червоному плащі набирає в пакет кілька кілограмів. Кожну рибину нюхає.

— Треба вибирати рибу, яка дихає, — радить 47-річна Олеся Поліщук. — Це гарантія, що вона не порчена. Я торік взяла риби, стала її чистити, а вона внутрі із черв"яками. Продавці вкинули на низ порчену рибу, а зверху притрусили живою і продавали всю підряд.

Наступного дня жінка прийшла на ринок розбиратися із продавцями. Їх на ринку вже не було.

— Хіба тут комусь щось докажеш, — махає рукою Поліщук. — Ні чеків, ні документів. Треба самому добре дивитися, що купляєш. Після того ходжу по базару і нюхаю весь товар. На мене, канєшно, дивляться як на больну, ну а шо робити?

Треба вибирати рибу, яка дихає

Сертифікатів на товар продавці не показують. Підприємець Анатолій Вальчик кілька років продає рибу на ринку Привокзальному.

— Ми її скупляємо в мєсних рибаків, — пояснює чоловік. — Єстєствєнно, ніяких документів у них не вимагаємо, так виходить дешевше.

Щоранку товар, який має продаватися, перевіряють працівники лабораторії ринку.

— Ми дивимося чи є документи звідки привезена риба, коли проводилася закупка, — пояснює працівник лабораторії Центрального ринку Андрій, 27 років, прізвища чоловік не називає. — Більшість товару привозна. Зараз спускають ставки, часто везуть рибу з інших областей. Лабораторну перевірку риби не проводимо, хіба що коли товар викликає підозру. Тоді направляємо рибу в спецлабораторію. Усю партію вилучаємо. Таких випадків за останні кілька років не пригадую.

При вході до Центрального ринку кілька приватників продають рибу із землі.

— Беріть свіженьку, — припрошує 46-річна Ярина Баланюк.

Запитую чи є якісь документи.

— Які вам документи треба, он хвостом шевеле, значить свіжа, — відказує жінка. — Беріть, я хорошо ціну спущу.

Жінки розмовляють між собою.

— Учора чоловік перекупив 50 кілограмів риби, цілий день простояла, але не всю продала, — каже. — Може, сьодні допродам.

Перед спуском ставків власники повинні здати на аналіз воду.

Кілька років тому власник ставка в селі Щітки Вінницького району 35-річний Олександр носив на дослідження рибу.

— Я щороку наприкінці вересня спускаю ставок, — розповідає чоловік. — Ніколи ні про який аналіз води не чув. Колись казали, як його нема, будуть штрафувати. Но ви ж знаєте, як у нас штрафують? Приходять і чекають, щоб щось дав у руки. Як тільки видав грошову нагороду, так вони й забувають про то за чим прийшли. Нам же ніхто ніколи не пояснював у яку лабораторію нести воду.

— У мене якраз тоді риба боліла, — пригадує. — Із води випригувала й малька багато плавало дохлого. Я поніс у лабораторію, болячок не виявили, знайшли якийсь хімічний елемент у воді. Я трохи почистив ставок, і все минулося.

×