Іван Бородай півстоліття записує погоду

97-річний Іван Бородай із Котельви щодня записує погоду в селищі. За 50 років спостережень у Бородая зібралося до десятка товстих зошитів.

Чоловік прохає 65-річну доньку Антоніну ввімкнути в кімнаті світло. Вмощується на крісло. Надіває окуляри. Гортає сторінки зошита, списаного дрібним почерком.

— Зараз часто говорять про глобальне потепління. Мабуть, воно до того і йде, — розмірковує чоловік. — Коли робив аналіз спостережень за 30 років, то середньодобова температура була 7,3 градуса. За 40 років — 7,5 градуса. Через п"ять років позначка піднялася ще до 7,7 градуса.

У кінці цього року Бородай хоче зробити аналіз температурного режиму за півстоліття. Каже, що температура вийде найвищою.

Торік середня річна температура в населеному пункті сягнула +10,2°С. Результати спостережень чоловік звіряв із агрономом сільгосппідприємства "Дружба" Михайлом Гнилосиром.

— Неозброєним оком видно, що літа стало менше, а зима потеплішала, — веде далі. — П"ятдесят років тому снігу випадало стільки, що людям хати до вікон замітало. Дітвора на санках від воріт спускалася — такі кучугури намітало. А тепер зимою того снігу зовсім трішки.

Літа стало менше, а зима потеплішала

До пенсії чоловік працював головним агрономом у місцевому господарстві, яке нині має назву "Дружба".

Розпочинав після війни із посади дільничного агронома в районній машинно-тракторній станції. Коли 1958 року реорганізували МТС, став агрономом інспекції із сільського господарства. Вчився в Харківському сільгоспінституті.

— Тоді в області розпорядилися, щоб ми вели спостереження за погодою, — згадує Іван Бородай. — У Котельві обладнали метеопост. Я почав щодня записувати в зошит температуру повітря, ґрунту, опади, сніговий покрив озимини, температуру біля кущіння.

На пенсії чоловік із 1975-го.

Бородай підводиться з крісла. Бере палицю й гукає за собою. Підходимо до гаража, де на даху стоїть обрізана банка з-під фарби. Коли в неї збираються дощ чи сніг, виливає опади до мензурки і вимірює їх кількість.

На городі показує дерев"яний ящик на ніжці, який колись сам змайстрував. Називає це місце своїм метеопостом. Тут лежать кілька термометрів. Бідкається про нещодавно розбитий термометр для вимірювання мінімальної температури.

З Іваном Бородаєм нерідко й тепер радяться агрономи з району.

— А як бува довго не обзиваються, то сам не витримує, телефонує, — розказує його син Юрій Бородай, 68 років. — Ходити далеко йому вже важко. Погортає свої зошити, щось вираховує, пише, а тоді радить, що вже сіяти хліб можна чи пора збирати врожай. Він — агроном від Бога.

×