В армії прибалти були зразком культури й чистоти. Молдавани показали, як треба вболівати за земляка – усі горою один за одного. Росіяни зневажають інших. Я призивався з Ростова, то спочатку вважали росіянином, коли ж дізналися, що українець, то зразу хохлом став.

Солдатська цілина – це зеки у військовій формі, яких випустили на волю. Некероване стадо. Командував взводом із 62 чоловіків. Найскладніше було утримати хлопців від п'янок, дівчат і машин.

Помилка педагога – вважати себе педагогом. Щоб навчити дитину, треба бути дитиною.

Не можна обзивати дітей словами типу "дебіл", "тупий". Якщо хочеш накричати, скажи інше грубе слово, що не принижує інтелекту.

Якщо учні не вчать твого предмету – це твоя вина. Треба дотримуватися двох законів. Перший: справедливість оцінки і ставлення до дітей. Другий: не чванитися, що ти – вчитель. Якщо йдете прибирати територію, бери граблі й працюй разом із дітьми.

У 55 років почав вивчати комп'ютер. Спав по 3 години на добу. Складно було через незнання англійської мови. У нашій окрузі став першим наладчиком комп'ютерів.

Жінка – охоронець дому. Нехай вона не заробляє, але мусить оберігати сім'ю.

Моя ідеальна жінка – в хаті. Ще в першому класі вчителька запитувала дітей, хто кого любить. Я завжди показував на свою теперішню дружину. Я довго блукав по світу. А прийшов до неї в Ярославку.

Наклав би на себе руки, якби покинула жінка через мій поганий учинок.

У нас у сім'ї лайка – це зауваження підвищеним тоном.

Я три речі зробив, коли дружини вдома не було: купив трактор, сусіднє обійстя і козу. Усе вирішуємо разом.

У жінці не повинно бути зради. Наприклад, на святкуванні вона пару годин спілкувалася з якимось чоловіком. Це – нормально. Але якщо після цього відбувся телефонний дзвінок, зустріч – це вже вказує на інтерес. А якщо він є, то й фізична зрада буде.

Якщо жінка гуляє, чоловік знає про це й не вдарить її – це не мужик. Або покинь, або заїдь так, щоб перестала. Це дуже принижує чоловіка.

Найбільше треба цінувати честь. Давали хабар як депутату сільської ради, щоб правильно проголосував. Не взяв. Навіть не питав про суму.

На все можна піти для спасіння своєї дитини.

Не хотів би свободи від одруження, від батьківських обов'язків. А інша свобода повинна бути. Люблю дивитися документальні фільми й не хочу, щоб нав'язували щось інше. ­Свобода – це коли я хочу займатися бджолами і займаюся.

Я – впертий. Поступитися можу тільки якщо мене переконають, а це майже нереально. Коли приймаю рішення, часто запитую: "А може, це моя впертість працює? Чи правильно я роблю?" Оце і є моя боротьба.

Погані матеріальні умови – це вина чоловіка.

Щоб почуватися людною, треба бути освіченим і суспільно затребуваним. Я – нещасливий, бо "незатребуваний". Сиджу в інтернеті й розв'язую задачі. Я можу це робити, а вони нікому не потрібні.

Освіта не робить людину розумною. Для мене талант – це токар, який виточить на станку правильний шестигранник. От така людина й розумна. Цінувати треба за майстерність.

Боюся невдачі своїх дітей.

Сильний страх пережив, коли йшов із побачення додому яром. Було вже за північ. Іду і чую позаду важке дихання. Ні стуку, ні звуку ніде, лише сопіння. Чуб зразу піднявся. Перша мужицька реакція: розвертатися й бити. Ударив наче по надутому пузирі. Весь змокрів, не міг заснути. Досі не знаю, що то було.

Смерті не боюся. Все одно ж умирати.

У Бога вірити почав після сну. Наснилося, що з кимось сперечаємося, чи є Бог. Я кажу: "А це ще треба довести". І тут мене починає хтось душити з усіх сил. Жінка прокинулася, злякалася – не розуміє, що зі мною відбувається.

У житті зробив великий гріх. На весіллі нас садили під іконами. Я сказав: "Зняти!" Батько був проти. А я був революціонер, комуняка, невіруючий. Сам зняв. Вважав тоді це подвигом.

Кожній людині треба мати владу в чомусь. Моя повинна бути у моїй сім'ї.

Не люблю тих, хто на колінах повзає.

Людині не треба гроші. Потрібен нормальний побут – помитися, поголитися, поспати, подивитися телевізор, зайти в інтернет. Нормальне пересування: захотів кудись поїхати – є така можливість. Якби платили тисячу доларів на місяць, то вистачило б цілком. Зараз ми вдвох отримуємо 1900 гривень. Колись нашу сім'ю вважали дуже заможною. А зараз багата людина – це коли в магазині купуєш за гроші, а не під запис.

Мій комплекс – погано танцюю швидкі танці.

Будь-яку самотність можна пережити. Але я боюся ганебної самотності – коли від тебе відмовляються.

Після людини обов'язково повинен бути слід. Батько займався садівництвом. У селі є парк, закладений ним.

Раніше сказав би, що щастя – це успіх у роботі, кар'єра. А зараз щастя в тому, щоб діти приїжджали. Тоді бачу, що з ними відбувається. Дивлюся, як говорять, як поводяться – визначаю, як живуть. Якщо добре, можуть їхати, але через місяць нехай покажуться знову. Наприклад, приїхав син із сім'єю, каже, що все добре. Сідають у машину: якщо син сів за кермо й чекає решту, значить непорядок. Якщо стоїть біля машини – усе нормально, переживає за них. З дочкою так: якщо кинеться спершу до мене, а не до мами – непорядок, значить їй потрібен захист.

×