Ми продовжуємо платити за дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, очищення дворових туалетів, яких і близько нема

 

За розрахунками профспілок, середні річні витрати кожної української сім'ї на комунальні послуги зросли на 1700 грн.

Володимир БОНДАРЕНКО, 57 років, народний депутат від БЮТу

В Україні ніколи не було економічного обґрунтування комунальних тарифів. Воно неможливе без тотального обліку і встановлення стандартів послуг. Ми не знаємо, якою повинна бути гаряча вода - 50 чи 75 градусів? Або скільки разів на тиждень мають вивозити сміття чи мити підлогу в під'їзді. До того ж досі офіційно дозволено 15-18 відсотків втрат води відносити на рахунок споживача. Через це щороку йде механічне зростання тарифів.

Громадяни отримують гарячу воду в кубометрах, а платять за гігакалорії. Інститут ЖКГ дав висновок, що одна гігакалорія нагріває 22,5 кубометри води. А у Києві рахують лише 18 кубів. Тож на 25 відсотків тариф уже завищений.

Ми не можемо дізнатися, яку воду п'ємо - з артезіанських свердловин чи з Дніпра. Її вартість має відрізнятися радикально. Не знаємо, скільки газу в ТЕЦ спалюють для електрики чи теплоносія. Управління з цін бере розрахунки просто зі стелі.

Обсяг діяльності страхових компаній, що працюють із "Київенерго", сягає 1 мільярда 200 мільйонів гривень на рік. А страхові виплати складають 80 мільйонів. Решта - відмивання коштів. Іде страшне розкрадання наших грошей. Ми продовжуємо платити за дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, очищення дворових туалетів, яких і близько нема.

Треба встановлювати лічильники, обмежити непродуктивні витрати жеків і комунальних господарств, очистити тарифи від усякого сміття і визначати їх по кожному будинку окремо  залежно від комфортності. Ці принципи треба закріпити у Житловому кодексі.

Держава має встановити не тільки пеню для громадян, а й санкції для підприємств за ненадання послуг - якщо не працює ліфт чи немає води. Потрібен орган, який би встановлював методики обчислення й перевірки тарифів, тобто формули, за якими ніхто не міг би хімічити. Усім цим ніхто не займається, тому маємо абсолютно чорну діру, в яку можна кидати будь-які гроші й чути, що їх не вистачає.

×