Як би не називали збори депутатів у Верховній Раді, вони стали частиною передвиборної пропаганди всіх учасників виборчої кампанії. А її родзинкою є тема тотальної війни з власними ж привілеями. Ті з нардепів, хто прийшов до сесійної зали, проголосували за скасування недоторканності своєї, президента й суддів.

Напередодні виборів усі їхні фаворити намагаються здаватися борцями за справедливість та рівність перед законом. Лідер соціалістів Олександр Мороз запропонував календарний план роботи Верховної Ради аж до кінця вересня, і червоною ниткою там проходить тема боротьби з депутатською та президентською недоторканністю. Звично лає президента з його недоторканністю й обережно підтримує своїх партнерів-капіталістів КПУ. Однак аби виборці не забували, хто в парламенті справжній господар, Партія регіонів 4 вересня оточила Верховну Раду численними пікетами та партійними прапорами. Мовляв, саме ми на чолі атаки на депутатські та чиновницькі привілеї. Ще раніше взялися за недоторканність "Наша Україна — Народна самооборона" та БЮТ. Пропрезидентський блок взагалі зробив це основним гаслом виборчої кампанії.

Отже, минулі збори депутатів у Верховній Раді знаменували всепартійний консенсус щодо скасування депутатської недоторканності. Наші політики вважають, що саме це сприятиме демократизації країни та навіть втіленню в Україні європейських цінностей. Але дивно — в Європі в тій чи іншій мірі й досі існує депутатський імунітет, і скасовувати його ніхто не збирається.

Ставка лише на експропріацію — це ставка на заздрість

Річ у тім, що в більшості західних демократій культ прав громадянина починався з незаперечних привілеїв багатіїв. Вони, проходячи майновий ценз, отримували право голосувати. І вже потім, із появою загального права обирати й бути обраним, такі привілеї почали поширюватися на всіх громадян.

В Україні працює інша логіка. Політики замість того, щоб зміцнювати права й свободи громадян, воліють патетично каятися, що мають цих прав більше. Тоді як логічніше було б воювати не проти своїх прав, а за розширення їх для всіх. Наприклад, реформа правоохоронних органів або судової вертикалі значно б посилила впевненість українців у тому, що живуть вони у правовій державі, а їхні права захищені.

Більшовиків критикували за те, що замість боротися з бідністю, вони почали боротися з багатими. Загальне українське захоплення темою скасування депутатських привілеїв — це відгомін того самого принципу. Депутати мають боротися не проти права вільно висловлюватися в парламенті та мати повагу правоохоронних органів — а за те, щоб це право мали й інші громадяни.

А втім, скасування депутатської недоторканності — тема справді популярна. Ніщо так не тішить значну частину українського населення, як те, що в когось щось відібрали. Однак ставка лише на експропріацію — це ставка на  заздрість. На оту "жабу", що давить, і тому має шанс стати національним талісманом.

×