"Польща - це країна між Німеччиною та Росією. Гарна, але трохи відстала", - така фраза кілька разів звучить у виставі "Хмародери". Її в рамках фестивалю "Драбина" минулої п'ятниці показував театр "Зелений вітряк" із польського Гданська. Зібрали повну залу Львівського муніципального театру.

Автор п'єси - Марек Бранд. Також є головним режисером цього театру. Він же виконує одну з двох ролей.

- Навіщо ви напісяли своєму другу в мешти? - запитує персонаж Бранда у свого колеги, актора Томаша Кобєлі.

- Він казав, що в нього кращі мешти, ніж у мене.

- А це була правда?

- Ну, після того вже ні…

Це історія про польських заробітчан за кордоном. Один із них мріє мити вікна хмарочосів,   щоб бути ближчим до неба. Натомість драїть посуд на кухні. Актори вдягнені в потріпані штани та футболки поверх гольфів. Із реквізиту - два стільці, розвішані на стіні газети й кілька палиць, які стають то швабрами, то ключками для гольфу. На сцені також є музикант, який періодично награє на акустичній гітарі.

- Учора знайшов на смітнику ровер. Майже новенький. Заберу його із собою до Польщі, - перемовляються між собою заробітчани.

- Це ж уже п'ятий твій ровер. Нащо тобі стільки?

- Ну, а як? На понеділок, вівторок, середу, четвер і п'ятницю - щодня новий ровер.

Актори говорять польською. Ліворуч на екран проектуються субтитри українською. Переклад з'являється невпопад до того, що кажуть на сцені. Більшість глядачів розуміють усе й так. Кілька разів чути слово "срака" - у цей час оживляються навіть ті, що не знають польської, сміються й плещуть.

- Учора ходив до лікарні. Уявляєш, у мене навіть не попросили хабара, - відігрує здивування Марек Бранд.

- А я йшов уночі через парк. І ніхто не хотів мене побити, - відповідає Кобєля.

Глядачі - майже всі студенти - проводжають акторів стоячи. На сцену виходить організатор:

- Ще раз нагадую: вимикайте мобільні телефони. Під час вистави дзвінки кілька разів відволікали акторів.

- Ідею підказав мій товариш Бартош Франкевич, - розповідає Марек Бранд. - Він півроку пропрацював у Великій Британії. Написав про це вірша. Каже: "Переробиш його на п'єсу". Але той вірш мені не сподобався. Потім сам поїхав на півроку до Німеччини. Після того й написав текст.

×