- У вас сумка не залишалася в салоні? - звернувся до водія маршрутки високий худорлявий чоловік передпенсійного віку в спортивних штанях і брудній байковій вітровці із секонд-хенду. У руках тримав пакетик із десятком яєць.
- Залишалася, я її в магазин віддав, - кинув водій, не повертаючи голови.
- Там Біблія була і... - продовжив чоловік.
- Та мені без різниці, - мотнув головою неголений щуплявий шофер, поглядаючи на дорогу. - Я відніс її в магазин на Червоному Хуторі.
- Ху-х! Слава Богу! - зітхнув пасажир. - Господь зберіг. А люди ще не вірять.
Він торжествуючим поглядом обвів салон.
- Там, головне, адреси були і Біблія, - знову нахилився до водія.
- Та хоч Коран! - відмахнувся той, перемикаючи швидкість. Автобус смикнувся і пакет у руках пасажира ледве не стукнувся об поручень. - Він сказав, що ввечері забере.
- Хто? - не зрозумів чоловік, відновивши рівновагу.
- Ну той, що зі мною їхав.
- Так це ж я з вами їхав. То моя сумка. Чорна така, через плече?
- Ні, красна, - відповів водій, відраховуючи на ходу здачу. - То вчора було.
- А-а, - розгублено мовив пасажир. - А я сьогодні вранці їхав, десь о сьомій двадцять.
- Ні-ні, сьогодні нічого не було.
Чоловік кілька хвилин їхав мовчки, приречено потупивши голову.
- Ну що ж, нема, так нема, - сказав ніби сам до себе. - На все воля Божа.
Десь перед мостом Патона зійшов.
- Так що, він уже не знайде своєї сумки? - підійшов я до водія на кінцевій зупинці, Контрактовій площі.
- А я знаю?! - сердито вигукнув змучений шофер, запалюючи цигарку. - Хай шукає! На цьому маршруті 15 автобусів.
4 
35413
Комментарии