Валентина Коваленко, 44 роки,

голова обласного осередку соціал-демократичної партії,

письменниця:

— Поки що доведеться відмовитися від оновлення зимового гардеробу. Трохи підтягнути пояси з асортиментом їжі. Але не збираюся себе неволити з боргами за квартиру. Насамперед платитиму за комунальні послуги. Із друком книжок мовчу й нікого не проситиму. Але клопотатиму про інших наших поетів, які давно не видавалися. Щойно вийшла книга про Івана Оникійовича Вергана, його твори не видавали 30 років.

Любов Майборода, 50 років,

депутат обласної ради:

— Наша сім"я живе економно. Бо головний заробітчанин — чоловік. Він робить головним конструктором у будівельній фірмі. Я більше на громадських засадах працюю. Для мене матеріальне становище на десятому місці. Бо ні кохання, ні благополуччя в сім"ї, ні повагу й здоров"я не купиш. Гроші тратимо на харчі й на дітей. Не бачу нічого жахливого в тому, що зараз немає змоги купити два костюми на рік, як було раніше.

Артур Савін, 37 років, заступник міського голови Черкас:

— Їздитиму на відпочинок раз на рік, а не двічі. У харчуванні нічого не змінилося. Від машини не відмовлюся. Плани на розширення житла доведеться відкласти. Хотілося б мати більшу квартиру, бо плануємо народити другу дитину.

Василь Богун, 37 років, програміст:

— Через цю кризу довелося відкласти купівлю блоку безперервного живлення для комп"ютера. На базарі долар підскочив до 6,5 гривень. Тому блок подорожчав — із 350 до 410. Думаю почекати тиждень-два. Може, спаде ажіотаж.

Антон Пацелюк, 30 років, продавець-консультант:

— Доведеться їхати жити до батьків у село. Не зможу сплачувати за квартиру. Не маю чим. Був депозит — тепер доступу до нього не маю. Була робота — нині я безробітний. У селі все-таки власне житло, за яке не треба платити, та й городина якась є. Ця криза мене вбила.

×