Ця фотографія зроблена в грудні 2004 року в Києві на Хрещатику. На фото в помаранчевому "запорожці-кабріолеті" Валерій Костюк із села Мала Севастянівка Христинівського району Черкащини, Павло Ткаченко із міста Умань і двоє львів"ян.

— Фотографувалися шостого чи сьомого грудня поблизу наметового містечка, — каже 50-річний Валерій Костюк. — На Майдан разом із друзями приїхали 22 листопада.

Помаранчевий запорожець везли в кузові вантажівки.

— Для себе найняли два легковики, бо автобуси не пропускали. На майдані відстояли 17 днів. Увесь час охороняли сцену. Спали по дві-три години на добу, — згадує Костюк. — А наш "запорожець" став своєрідним "броньовиком революції".

2004-го Валерієві Костюку за машину давали 20 тис. євро.

— Один італієць хотів купити. Потім киянин пропонував обміняти на "мерседес". Та я на хвилі тих подій відмовився. Рідний колір машини — блакитний. Я її ще 2003-го реставрував. Переробив під кабріолет. Пофарбував у помаранчевий колір. Тоді ще не знав, що саме він буде кольором революції.

Біля автівки фотографувалися тисячі людей. Серед них — депутати Степан Хмара, Іван Заєць і баба Параска Королюк із Тернопільщини.

— Кілька днів у машині із нами катався львів"янин, одягнений у козацьку одіж. Мав навіть шаблю на боку.

Чотири роки тому в одному із приміщень туристичного комплексу "Корчма" Валерій Костюк відкрив музей помаранчевої революції. У його колекції понад тисяча експонатів.

— Більшість зібрав у перші три місяці після революції. Є намети, в яких ночували, спецодяг і валянки. Зібрав також прапори всіх партій, що брали участь у подіях на Майдані. Є буржуйка, що обігрівала 20 палаток містечка, та грамофон, з яким виступав Луценко. А це найдорожча річ у музеї, — показує на полотно, що висить на стіні. По всій довжині — підписи, адреси та побажання. — Тут більше тисячі підписів. Коли їхали додому, то всі, хто хотів, лишали свої автографи.

На стіні біля виходу висить український прапор.

— Йому вже 19 років. Зроблений вручну, — каже чоловік. — Перший український прапор, який підняли в нашому селі 1989-го. Із ним на святі Івана Купала творчі колективи пройшли колоною по вулиці. Я тоді директором будинку культури працював. Після такої ініціативи мене звільнили.

За радянських часів Костюкові кілька разів перепадало за національні погляди.

— У молодості деякий час працював на будівництві в Черкасах. Якось під час обідньої перерви фарбами на стіні написав "Свободу Луїсу Корвалану!" Одразу приїхав наряд міліції — хотіли забрати на 15 діб. Але бригадир випросив. То потім усією бригадою той напис змивали, — сміється.

×