"Дивуюся із сьогоднішньої гонитви за пластиковими вікнами. Люди думають, що менше мороки і дешевше. Та наоборот", — говорить 40-річний столяр Олег Козаченко із міста Кам"янка.

Найдешевше турецьке металопластикове вікно 80/120 см коштує близько тисячі гривень. Гарантія на експлуатацію — п"ять-сім років.

— На таке ж дерев"яне вікно треба два квадратні метри скла по 40 гривень, 6 соток сосни, куб якої коштує 2000 гривень. Ще ґрунтовка, лак, силікон і штапіки. Виходить десь 250 гривень. Якщо навіть за роботу майстер візьме стільки ж, як за матеріал, то й тоді вийде вдвічі дешевше.

Олег Козаченко запевняє: довговічність дерева більша.

— Основне в будь-яких виробах — якісний матеріал і правильна технологія. Сперва обробляємо висушене дерево від шашелі, ґрунтуємо. Після цього шліфуємо і тричі покриваємо лаком. Деревина ні води, ні морозу не боятиметься. Найкращі лаки: "Пінотекс", "Ролакс", "Снєжка". Крім імпортних,  хороший дніпропетровський лак "Лазурь". Він дає відтінок дереву, є антисептиком, захищає від корозії й не вигорає на сонці.

Крім сосни, Олег Козаченко хвалить осику.

— Ми привикли вдарятися у крайнощі. Ну наче, окрім сосни, дуба, вже нічого й немає. Осика за багатьма показниками — одна з кращих порід. Тепло тримає добре. Стійка до грибка й дешева — близько тисячі за куб. В обробітку безподобна, гарні з неї вікна, підлога, меблі.

Часто дерев"яна підлога пропадає, якщо не провітрюється

Років зо 20 тому Олег Козаченко розбирав 100-річну глиняну хату. Незважаючи на вік будівлі, осикова підлога добре збереглася.

— Щільність цього дерева невисока, тому потребує свіжого повітря. Його заготовляти треба тільки взимку. Воно тоді скидає до 70 процентів вологи. Ми часто нехтуємо дідівськими методами, а в них багато чого корисного, — зауважує майстер. — Часто дерев"яна підлога пропадає, якщо не провітрюється. Тому треба по кутках кімнати посвердлити по п"ять-шість дірок на 8 міліметрів. Тоді під покриттям створюватиметься протяг. Так споконвіку робили наші діди. Для естетики на цих місцях можна набити решітки.

Козаченко впевнений: крім практичних, економічних переваг, потрібно думати і про здоров"я.

— Ну хай на виробництві, у торгівельних закладах без пластику чи інших штучних матеріалів не обійтися. Там не сплять, не їдять, не живуть. А дома ж трохи інше діло. Повітря повинно бути живим, пахнути живицею, а не гумою.

На станції юних техніків Олег Козаченко організував гурток столярів-конструкторів. Туди ходять його сини — 11-річний Максим та 8-річний Богдан. Меблі у своїй оселі майстер виготовив із дерева власноруч.

×