Цій фотографії 65 років. Зроблена вона 15 серпня 1943-го в німецькому місті Мюнхен. На фото три подруги: Наталя Коробань, Лукера Брижик, Лукія Хоменко (крайня праворуч). Фотографувалися вони близько 21.30, коли спостерігали затемнення місяця.
На звороті світлини напис чорнильною ручкою: "Ліс, де так безкорисно пролітали роки молодості. 15 серпня — знамените число: ожидання великого нападу англійців: людина між життям і смертю. Страх панує над усіма, ожидання чогось неясного, тривожного й страшного".
До Німеччини з села Паланка Уманського району 19-річну Лукію Хоменко забрали 13 лютого 1942-го.
— Тоді вивезли п"ятьох дівчат віком від 18 років, — розповідає Валентина Хоменко, донька Лукії Хоменко. Жінка згадує, що за життя мати часто згадувала роки війни та своє перебування в Німеччині. — Мати розповідала, що працювали вони на заводі конденсаторів. Мали наглядачку-польку. Вона була суворою, часто знущалася з дівчат. Жили в бараках. Вихідний мали у неділю.
Пізніше Лукія Хоменко працювала прибиральницею в сім"ї місцевого архітектора.
— Ставилися до неї добре, як до рівноправного члена родини. Мати була здібною до мов, тому німецьку вивчила швидко. Говорила нею вільно. Хазяїн-архітектор часто посилав возити креслення. Мюнхен вивчила досить швидко.
Висилала листівки з українськими пейзажами, які малювала власноруч
У листах додому розповідала про Німеччину та згадувала Україну:
"О, Боже! Як часто зітхаю! Як довго так тягнуться дні. Часи і хвилини тебе споминаю. Коли вже побачимось ми? — писала в жовтні 1942-го Лукія своїй рідній сестрі Марії.— Ця откритка коштує 5 ф (фенінгів. — "ГПУ"). Гармошка з голосками у два ряди 1 марку 30 ф. Намисто — 1 марку. Усе дешеве. А що краще, те дорожче".
— Мати гарно малювала. Мріяла стати художником. Дуже гарно писала пейзажі. З Німеччини інколи висилала листівки з українськими пейзажами, які малювала власноруч. В одній з таких написала: "На пам"ять дорогим батькам та сестричкам. 13.09.42 рік. Дарую в день семимісячної відсутності. Сьогодні точно 7 місяців, як я залишила рідне село. Як я хочу бачити вас в цей час, мої дорогі, мої любі! Передайте мені крила, то я перелечу!"
Додому Лукія Хоменко повернулася 1945 року після того, як їх звільнили американці.
— Мати була найстаршою в сім"ї. Її батьки мали п"ять дітей. Двоє: хлопчик та дівчина померли під час голоду 1933 року. Залишилося три сестри: Лукія, Марфа та Марія. Марію під час війни ховали по городах та сусідах від німців, щоб не погнали теж в Німеччину. По війні мати закінчила Уманську педагогічну школу, а потім — Черкаський інститут. За фахом була вчителем української мови. Усе життя читала російську та німецьку. Працювала в школі по 1972 рік. Померла 4 роки тому.
4 
35413
Комментарии