Цій фотографії 101 рік. Зроблена вона 14 липня 1907 року в Києві. На знімку праворуч Якилина Вільхова з Макіївки Смілянського району. Вона працювала гувернанткою в київського пана. Поруч — її мати Онися та менший брат Василь. Фото наклеєне на фірмовий картон. Внизу підпис золотистими буквами "Фотографія "Прогрессъ". На зворотному боці синіми літерами написано те саме.

Знімок належить 83-річній Галині Вільховій, племінниці Якилини.

— Тітка Якилина мені рідня по батьковій лінії, — розповідає Галина Костянтинівна. — У той час грамотних не було, а її батько був писарем. У селі на них казали — Писарівські. Тітка Якилина закінчила 4 класи у сільського дяка. Окрім Якилини, у сім"ї було ще четверо дітей. Брат Василь, що на фотографії, працював на станції Бобринській (нині Шевченка. — "ГПУ"). Опісля виїхав у Київ. Туди в 19 років подалася й тітка Якилина. Працювала в панській сім"ї. Вони її не ображали. Купували одяг, взуття, їла з ними за одним столом.

За кілька років Якилині Вільховій довелося повернутися до села.

Тітка мала міцні зуби. Чистила ними качани кукурудзи

— Раптово померла її старша сестра Мар"яна. Невдовзі після народження дитини вона пішла на лід прати і захворіла на запалення легенів. Померла, коли доньці Федорі було три тижні. Тітка Якилина замінила їй матір. Із сестриним чоловіком жили гарно. Дітей спільних не було. Мали корову, вулики, хата була під залізом, городу 60 соток. Дівчинка жила в достатку. Однак Федорка до 20 років до тітки Якилини не зверталася ні "мамо", ні "тітко". Якось залишилися вони дома вдвох. Мар"яна вилізла за чимось на горище, а тітка взяла й прийняла драбину. Дівчина стукала у стелю, стукала. Злізти ж хоче, а не гукає. А тітка Якилина навмисне не йде. Тоді підходить до горища й каже їй: "Я тобі і тітка, і мати. Вигляділа тебе з маленької, а це така твоя дяка". З тих пір Федора почала її називати матір"ю.

Якилина Вільхова любила читати книжки.

— Вона була грамотна. Не схвалювала моїх батьків, що мали десятеро дітей. Вона побувала між панами й розуміла, що в багатодітній сім"ї дітям гірше живеться, ніж там, де менше. Бо злидні були. У мене не було навіть штанців зимою у школу ходити. Тітка, як побачить мене, обв"яже картатою хусткою і біжу до школи.

Якилина Вільхова померла у 84 роки. Чоловік пережив її лише на кілька років.

— На диво, і в літньому віці тітка мала міцні зуби. Бо чистила ними качани кукурудзи, — каже Галина Костянтинівна.

×