28-річна Оксана зі Львова водитиме сина 2-річного Артема в дитсадок по сусідству з будинком. За електронною чергою дитина туди не потрапила. Домовилася з керівництвом дошкільного закладу за хабар.
— Раніше майже в кожному садку була своя такса. Тепер із цим значно важче, треба шукати спільних знайомих із керівництвом, — розповідає. Просить не писати прізвища. — Ми пізно зареєстрували дитину в черзі. У садку, який поряд із домом, син був під номером 103. А у групу раннього розвитку набирали 25 дітей. Розуміли, що шанси — нульові. Було ще вісім варіантів у нашому мікрорайоні — нікуди малого не брали. Чоловік вирішив домовлятися за гроші. Чули, за місце платять 300–500 доларів. Сусідка познайомила з жінкою, яка працює нянею. Вона завела до завідувачки. Та на папірці написала, що місце коштує п'ять тисяч гривень. Були приємно вражені, бо готувалися до більшої суми. Завідувачка сказала, що зможе нас прийняти в листопаді. Але вже в серпні зателефонувала, аби проходили медогляд. Знайшлося місце.
7 
35413
Коментарі