Йдемо до капітуляції у війні з Росією семимильними кроками

Цемах, партія миру і популізм

Коли мене запитуватимуть, чим поганий популізм, це ж те, що вимагає народ, я знатиму який приклад наводити. Я наведу звільнення Цемаха – людини, яка мала стати свідком злочину уряду країни-агресора. Людини, яка б могла сприяти пролонгації міжнародних санкцій проти Кремля. І можливо – визнання Росії спонсором тероризму. Могла, але через популізм нашої влади не стала.

Я уже не порушую питання – чи знав щось Цемах про російський "Бук" або збитий рейс MH17. Бо ми цього уже не дізнаємося. Але якщо він затримував обмін, і лише після його звільнення Путін заявив, що обмін підходить до фіналу, то є тільки два варіанти. Або він таки знав. Або Кремль зробив усе можливе, щоб українці повірили у те, що він знає. А потім – принизив нашу владу, примусивши віддати свідка. В обох випадках Україна програє.

Якщо в обмін потрапляють ще й українські військовополонені моряки, то нас Кремль "нахиляє" не один раз

А тепер слідкуйте за руками. Якщо в обмін потрапляють ще й українські військовополонені моряки, то нас Кремль "нахиляє" не один раз. Є рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який вимагає від РФ звільнити цих моряків. І є прохання Нідерландів не віддавати ключового свідка. У результаті цього, безумовно, "рівноцінного обміну", ми отримуємо наших бранців, а росіяни отримують:

а) бранців (схоже у такій же кількості);

б) виконання рішення Міжнародного трибуналу з морського права;

в) гальмування офіційного визнання судом Росії винною в трагедії з Боїнгом над Сніжним у 2014 році;

г) визнання української влади ненадійним партнером Заходу;

ґ) втрата бажання Заходу допомагати нам у протистоянні з РФ (хто захоче допомагати тому, хто сам собі не хоче допомогти?);

д) потенційне зниження санкційного тиску.

А ні, забув про ще одне наше досягнення: Зеленський – президент миру. Так, ми реально йдемо до миру з Росією семимильними кроками, тільки здається, що у кінцевій точці слово "мир" губиться на фоні букв "капітуляція".

Слово "мир" губиться на фоні букв "капітуляція"

Звільнення наших військовополонених – це важливе завдання. Але, питання не у тому, скільки людей звільнять. Життя кожного важливе. Проблема у тому, що у нашої влади оперативні завдання (повернути полонених) стають важливіші за стратегічні цілі (захист суверенітету, у тому числі й власного). Але для них – як у соцмережах – головне хайпонути зараз. Це і є популізм.

Ще одне. Я б все таки на місці Цемаха відмовився повертатись під "русский мир". Його цінність для Кремля не у тому, що він вміє, а в тому, що він бачив. Такі люди швидко йдуть у небуття. І його історію уже ніхто не почує. А він уже нічого й не побачить. Проси притулку на Заході!

Богдан Петренко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Погода