А был ли мальчик?
Мінські угоди.
Про них говорять і доморослі експерти, і поважні міжнародні організації. На їх виконанні наполягають політики, дипломати, лідери країн. Можна сказати, весь світ, ну не весь, а значна його частина, стежить за виконанням Мінських угод. От і Президент Порошенко заявив у Берліні, що не бачить альтернативи Мінським угодам.
А в мене дурне таке питання: а чи існують ці Мінські угоди? А якщо існують, то де їх можна прочитати?
Простежимо "мінський процес" від самого початку. 5 вересня минулого року був оприлюднений Протокол за результатами консультацій тристоронньої контактної групи. До складу цієї групи офіційно увійшли представники ОБСЄ, України та Російської Федерації. А неофіційно до них приєдналися "лідери" маріонеткових "народних республік" ДНР т ЛНР, а простіше кажучи, сепаратисти. Оскільки ця група контактна, то на укладення будь-яких угод вона не має повноважень, її мета – консультації та пошук взаємоприйнятних рішень. Що й знайшло своє відображення у Протоколі.
За результатами розгляду і обговорення пропозицій, внесених учасниками консультацій у Мінську 1 вересня 2014 року, Тристороння контактна група у складі представників України, Російської Федерації і Організації з безпеки і співпраці в Європі досягла порозуміння щодо необхідності здійснити такі кроки
Як бачимо, контактна група не уклала жодних угод, а лише "досягла порозуміння".
19 вересня ця група оприлюднила вже Меморандум про виконання положень Протоколу від 5 вересня.
На виконання п. 1 Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи стосовно кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента України Петра Порошенка та ініціатив Президента Росії Володимира Путіна (м. Мінськ, Республіка Білорусь, 5 вересня 2014 р.), учасники Тристоронньої контактної групи у складі представників України, Російської Федерації і Організації з безпеки і співпраці в Європі та представники окремих районів Донецької і Луганської областей досягли порозуміння стосовно таких заходів, що мають на меті закріпити домовленості про двостороннє припинення застосування зброї.
А тут вже сепаратисти Захарченко та Плотницький згадуються як "представники окремих районів Донецької і Луганської областей". Ну геть як гражданин Гигиенишвили (бывший горский князь, а ныне трудящийся Востока). А ще вперше згадуються якісь "домовленості про двостороннє припинення застосування зброї", яке треба закріпити. І жодних пояснень, що то за домовленості. А позаяк крім Протоколу від 5 вересня ніяких інших документів на цю тему не існувало, слід розуміти, що саме цей Протокол видається за домовленості. А це вже фальсифікація, бо, як ми знаємо, контактна група не має таких повноважень.
12 лютого 2015 року "мінська п'ятірка" видає на-гора вже не Протокол чи Меморандум, а "Комплекс заходів з виконання Мінських угод". Якщо у Меморандумі фігурували якісь незрозумілі домовленості, то тут вже маємо справу з Мінськими угодами.
Що це за угоди, коли і ким вони були укладені, де їх можна побачити? Мовчить Комплекс як риба об лід.
Якщо під Мінськими угодами мається на увазі продукція, вироблена пенсіонером Кучмою разом з сепаратистами Захарченком та Плотницьким, то це фейк, фальшивка.
Бо зазначені особи не мають повноважень укладати подібні угоди. Навіть під патронатом представника ОБСЄ. Навіть за наявності наглядача- спостерігача від Російської Федерації.
Петро Олексійович не бачить альтернативи Мінським угодам, а я, грішний, не бачу самих угод.
Чи в мене із зором щось негаразд?
Щось мені ці угоди нагадують пріснопам'ятного поручика Кіже.
