Каяла, Калка, Кальміус... - кривавий вододіл між Сходом та Заходом

Історія повторюється. Знову і знову землі Причорномор'я стають плацдармом для зіткнення армій, народів, цивілізацій ...

Нині, біля річки Кальміус йдуть кровопролитні бої, де по обидва боки укріплень гинуть громадяни однієї країни, однієї нації, однієї крові. Колись сюди нескінченним потоком йшла багатотисячна армада перського царя Дарія. Сюди прагнули легіони римлян. Звідси, як лава з жерла вулкана вихлюпувались полчища гунів, аварів, болгар, угорців ... під час "Великого переселення народів". І досі історія Великого степу - tabula rasa європейської історії.

Тут зіткнулися хозарські і варязькі дружини за контроль над торговими шляхами. І знову "таємні матеріали", знищені літописи, ідеологічні міфи...

А за часів міжусобиць на Русі, саме на цих теренах розгорнулися бойові дії між русами і половцями, більшість з яких на той час прийняла православ'я, та князівські роди вже породичалася між собою. Жахливі сцени загибелі руського війська змальовані в епічному "Слові о полку Ігореві, Ігоря, сина Святослава, внука Ольгова". В результаті братовбивчих битв ослаблені руські князівства одне за іншим були підкорені монголо-татарськими ватажками, а половці асимільовані татарами.

31 травня 1223 - неподалік від річки Кальміус відбулася битва між об'єднаним русько-половецьким військом і монгольським корпусом воєначальників Джебе і Субедеєм.

Бій відбувався на річці Калка, на території сучасної Донецької області. Половці і основні руські сили були розбиті 31 травня 1223, через 3 дні бій закінчився повною перемогою воєначальників Чингісхана. У бою загинуло багато князів і бояр південної і центральної Русі.

І саме на теренах Північного Причорномор'я сформувалось козацтво, як явище. як сила, як основа і внутрішня сутність українського народу...

На берегу Каялы

С утра до вечера,
С вечера до утра
Звенят мечи о шлемы,
Летит калёная стрела.
Кричат вороны,
Кони ржут,
Трощат копья о щиты –
Сошлись рати славные
Среди половецкой степи.
День бились,
Бились и второй.
На третий, в полдень,
Поникли Игоревы стяги.
Допировали руссы пир.
Упились и кипчаки брагой.
Вот так,
На берегу Каялы
Разъединила братьев брань.
Стелился по земле ковыль;
Подул восточный ветер,
Запах гари
Принес он
В рубежи славян.

1994 р., Запоріжжя

_________________________________

На мотив віршу Тараса Шевченка "3 передсвіта до вечора" (С.-Петербург, 6 липня 1860 року).