Рівно рік тому, 21 лютого 2014 року, відбулася надзвичайна подія в освітньому житті держави – студенти київських вишів захопили Міністерство освіти та науки України, на той час очолюване Дмитром Табачником.

Зранку студенти зібралися в парку Шевченка і після коротких промов рушили колоною в бік Міністерства. Так склалося, що багато студентських лідерів затрималися тоді на Раді Майдану і мені довелося взяти на себе частину організаторських функцій.

Коли ми підійшли до Міністерства, а нас набралося до 300 осіб, нас там вже чекали. Чиновники, на чолі з тодішнім заступником Табачника Олексієм Дніпровим (нині він призначений заступником Голови адміністрації Президента!), привітно, ледь не з хлібом-сіллю, зустріли нас на порозі. Ми повідомили, що хочемо поспілкуватися з Міністром та його заступником Євгеном Сулимою, висловити свої претензії та "пропозиції" їм. Проте чиновники заявили, що їх у Міністерстві немає, а номерів телефону їх вони не знають.

Після цього глузування з нас, я оголосив, що ми даємо Табачнику та Сулимі рівно одну годину на те, щоб вони повернулися і вислухали студентів. А в цей час запропонував влаштувати "відкритий університет", де чиновники відповідали б на всі питання студентів. Паралельно попросив хлопців заблокувати вхід до Міністерства і нікого не впускати і не випускати. У чиновників не залишилося вибору – вони мусили залишитись на вулиці та спілкуватись зі студентами.

За годину ситуація не змінилася. Ні від Табачника ні від Сулими не було ні слуху ні духу. І тоді я запропонував влаштувати "екскурсію" в міністерство для студентів, оскільки всі вже замерзли та змучилися. В міністерстві нам опору не чинили. Спочатку ми пропустили дівчат, а потім зайшли і хлопці.

Ми одразу взяли на себе відповідальність за цілісність майна міністерства. Разом з працівниками опечатали всі двері та познімали картини. Студенти поводили себе дуже стримано і порядно. Потім разом з журналістами ми зайшли в кабінет Табачника і відзняли всі документи, які змогли знайти.
Поки ми вели перемовини, займалися організаційними питаннями, облаштовували актову залу, студенти стихійно організували кухню, і вже розносили бутерброди і чай. Я зрозумів – ніхто вже звідси не вийде.

Так і сталося. Студенти покинули міністерство, тільки тоді, коли був призначений новий, погоджений з ними, Міністр освіти та науки України Сергій Квіт.

Ось так ось 300 студентів на хвилі Революції Гідності, без жодного пострілу та вибитої шибки змогли перевернути з ніг на голову ситуацію в системі української освіти. Ці уроки завжди потрібно пам'ятати будь-якій владі.

Варто відзначити, що найактивнішими в цих подіях були студенти КНУ ім. Т.Шевченка, КПІ, Києво-Могилянської Академії та НАУ, а особливо варто відзначити Іллю Кротенка, Лізу Щепитильникову, Мирона Панчука, Тараса Бойківа, Віктора Килимара, Олександра Смірнова та ін.

Сюжет Нового каналу про ці події, що не потрапив до ефіру, можна подивитися за посиланням - http://video.online.ua/ukr/562391/studenti-zahopili-ministerstvo-osviti-ukrayini-chogo-vimagae-molod-ne-potrapilo-do-efiru-abzats-21022014/