Під вогнем "градів", "смерчів", "тюльпанів", "гвоздик" та інших смертельних сатанинських "словоблудів" – задоволена усмішка садиста на розквіт "тюльпана"! – уявили? – перед ножами і під ножами Гіві та іже з ним – усі слова втрачають силу. І смисл.
Господи, помилуй!
Господи, будь зі мною.
Господи, так!
Народжується нове покоління людей, для котрих слово буде "Так, так, ні, ні; а що понад це, – те походить від лукавого" (Мт. 5: 37).
Цих неофітів бояться усі, для кого словоблудіє стало нормою і станом душі.
Здається, з кожним днем їх стає все менше: замордовані електрошком в підвалах, спалені на вогні із розпоротими животами, розстріляні із зав'язаними руками, померлі від ран, розірвані на шматки і просто убиті. Оплакані рідними і поховані невпізнаними, і не поховані.
На випаленім смертельним вогнем полі при Дінці, як на арені римського Колізею, народжуються, – із звичайних хлопців, вдома не таких вже й правильних, – постають нові християни, для котрих слово буде "Так, так, ні, ні; а що понад це, – те походить від лукавого" (Мт. 5: 37).
Перших християн на арені Колізею живими залишались горсточки. Хто міг повірити, прибираючи арену від розтерзаних тіл, що християнство стане світовою релігією?
Їх мало сьогодні покидає поле Дебальцеве, поле крові і поту солдатського.
Війна закінчиться, вони повернуться між нас і розділять нас. На тих, хто вибере шлях істини та служіння правді. І відпадуть ті, хто неправді покорились сьогодні.
"І спізнаєте істину, і істина визволитьвас" (Йо. 8,32)