Коли очиститься влада?

Україна має на меті побудувати громадянське суспільство з демократією вищого ґатунку. Проте, спадок тоталітарного, адміністративно-командного управління ще й досі супроводжує усі реформаційні процеси в нашій державі. Звичайно, це не може не відбитись на ефективності роботи сучасного державного апарату. Вади минулого за інерцією перейшли в новітнє законодавство і, звичайно, заважають створювати нове, демократичне суспільство. Нещодавно був прийнятий і має набрати чинності Закон України "Про запобігання корупції". Це рамковий документ, який став основою для оновлення галузевих нормативно-правових актів – Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо.

Проте, цих кроків явно не досить, щоб на якісно новому рівні регулювати службові відносини. Законодавство потребує докорінних змін, з урахуванням людиноцентриської теорії державного управління, лейтмотивом якої є визнання людини найвищою соціальною цінністю та основним споживачем адміністративних послуг.

Ми маємо розуміти, що викорінення корупції має розпочатись і поширюватись з верхівки державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування. Після очищення від корупційних елементів, керівники органів публічної влади мають стати провідними суб'єктами у боротьбі і недопущенню корупції в очолюваному ним органі. саме на них має покладатися функція контролю за дотриманням положень антикорупційного законодавства своїх підлеглих і у разі необхідності, вжиття відповідних заходів як адміністративного, дисциплінарного, так і виховного, психологічного характеру.

Звичайно, виявлення корупціогенних факторів потребує від керівника певної професійної майстерності, старанності та досвіду. Сьогодні громадські організації, вищі навчальні заклади для цього намагаються створити якомога сприятливіші умови, проводячи тренінги, оглядові лекції, навчання публічних службовців усіх рівнів (у тому числі керівників) і основам, і найдрібнішим нюансам процесу попередження, виявлення та боротьби із проявами корупції в окремо узятому органі чи його структурному підрозділі. У цьому іноді виявляє інтерес і держава, ініціюючи або організаційно сприяючи проведенню таких заходів.

Проте обмежуватись тільки-но інформаційно-роз'яснювальною роботою серед керівників та інших публічних службовців щодо методики виявлення та боротьби з корупцією не варто. Саме лише існування заборонних норм та знань про необхідність і способи їх виконання не завжди гарантують відсутність проявів корупції в органі публічної влади. Публічний службовець - керівник - має усвідомлювати невідворотність покарання не тільки за саме корупційне діяння, але й за свою протиправну бездіяльність, завдяки якій стала можливою поява самого факту корупції в очолюваному ним органі.

Можливим способом вплинути на ситуацію тотальної безвідповідальності може стати доповнення ст. 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення такою частиною:

"Невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу публічної влади у разі виявлення корупційного правопорушення –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою звільнення з займаної посади, з забороною займати керівні посади в органах публічної влади протягом трьох років"

Комплексний підхід у боротьбі з корупцією надасть суспільству більше шансів виграти не просто один бій із окремими корупціонерами, але й усю війну за викорінення корупції як явища!