Збройним силам України не 23 роки (ІІІ частина)
6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про збройні сили України". Насправді ж вони беруть початок набагато раніше.
Читайте першу частину - тут, другу - тут.
Здобувши вимріяну незалежність, перед Україною постало завдання сформувати належну для захисту армію. 11 жовтня Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України. У прийнятій Концепції передбачалася, що Україна поступово, з урахуванням усіх факторів національної безпеки, реалізуватиме намір стати в майбутньому нейтральною, без'ядерною державою, яка не братиме участі у військових блоках, натомість дотримуватиметься усіх договорів і угод щодо незастосування ядерної зброї. Концепція також визначала, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили. Вже 6 грудня Верховна Рада України приймає надзвичайно важливі для військового будівництва закони − "Про оборону України" і "Про Збройні Сили України". Того ж дня було затверджено текст Військової присяги, яку в залі Верховної Ради першим склав Міністр оборони України генерал-полковник К.П. Морозов.
20 листопада 1991 року Постановою Кабінету Міністрів України № 321 було затверджено Тимчасове положення про Міністерство оборони України, згідно з яким була остаточно схвалена чисельність центрального апарату Міністерства оборони у кількості 248 осіб (216 – військовослужбовців). Дозволялося мати 5 заступників Міністра оборони, у тому числі двох перших, а також колегію Міністерства у складі 11 чоловік.
19 жовтня 1993 року Верховна Рада України розглянула План проведення організаційних заходів у Збройних Силах України. Було прийнято Постанову "Про загальну структуру, чисельність та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України", якою було визначено чисельність Збройних Сил України — 455 тис. військовослужбовців.
1 червня 1996 року Україна завершила процес свого ядерного роззброєння, на її території не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.
21 січня 1997 року Указом Президента України були затверджені Положення "Про Міністерство оборони України" та "Про Генеральний штаб Збройних Сил України". Міністерство оборони і Генеральний штаб Збройних Сил уперше отримали свої окремі Положення, що було не лише подальшим упорядкуванням їх повноважень і відповідальності, але й важливим кроком на шляху становлення демократичного цивільного контролю над оборонною сферою.
У 1997 році вперше було проведено цикл стратегічного планування оборони України. За його підсумком Президентом України затверджено Стратегічне рішення на застосування Збройних Сил України.
З 1998 року запроваджена нова система військово-адміністративного розподілу території України. Замість військових округів було утворено оперативні командування.
З початку 1999 року здійснено перехід на нову систему тилового забезпечення за територіальним принципом. Завдяки її впровадженню вдалося уніфікувати і скоротити кількість тилових структур, забезпечити інтеграцію ресурсів, сил та засобів тилу і комплексне та ефективне їх використання в інтересах усіх структур Збройних Сил України.
22 березня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про розвідувальні органи України". Це логічно завершило тривалий етап обговорення та ввело у правову сферу діяльність спеціальних органів державної влади, серед яких — розвідка Збройних Сил України .
У 2004–2005 роках здійснено перехід Збройних Сил з чотиривидової на тривидову структуру шляхом створення на базі ВПС і Військ ППО єдиного виду Збройних Сил — Повітряних Сил у складі трьох повітряних командувань ("Захід", "Південь", "Центр") і тактичної групи "Крим".
Відповідно до Указу Президента України від 1 лютого 2007 року "Про затвердження Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України" розпочалося впровадження служби у військовому резерві Збройних Сил України.
У 2009 році розширено коло осіб, які мають право вступу на військову службу за контрактом.
У 2010 році оголосили про позаблоковий статус України, що означало її неучасть у військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес.
У квітні 2011 року Указом Президента України затверджено Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, у яких конкретизовано завдання цих органів військового управління, виходячи з нових умов функціонування Збройних Сил України.
У 2012 році розроблено Програму військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України на 2012–2017 роки.
2013 рік відзначився трагічними подіями для нашої держави - Збройні Сили України стали на захист кордонів нашої держави від російського агресора. Хтось називає це протистояння зоною АТО, що вже давно повинне було б вийти з уживання, хтось - війною на сході України, але насправді ж це справжнісінька російсько-українська війна. Звісно, це звучить не зовсім приємно, навіть болюче, але така вона - реальність. На сьогодні в складі ЗСУ воюють структурний орган ДПС України Морська охорона України, батальйони територіаьної оборони (БТрО) "Айдар", "Київська Русь", "Кривбас", "Батьківщина", "Рух Опору", "Київська Русь" (11-й БТрО ЗСУ), "Воля", 12-й БТрО ЗСУ "Київ", "Горинь", "Фенікс" та інші, батальйони Нацгвардії "Донбас", "Омега", "Ягуар", "Азов", підрозділи МВС, СБУ, формування Правого сектору та чимало закордонних добровольців.
За даними ООН станом на середину листопада 2014 року внаслідок збройного конфлікту на сході України загинуло 4132 людини, а ще майже 10 тисяч зазнали поранень. Разом з тим у доповіді вказано, що це стримані цифри, а в реальності вони значно вище, а станом на 25 листопада кількість загиблих сягнула 4.356, а поранених — 10.016 осіб осіб.
Чим закінчиться ця війна - відомо лише Богу. Наше завдання - підтримувати мир усередині держави, скріплювати зв'язок між Заходом і Сходом, узагалі знищити цю диференціацію, бо ми - єдині. Герої на Сході України ніколи не будуть забуті, вони - це сила України, щит нашого життя, гарант нашого миру. Це сини та дочки України, які готові віддати життя за наше з вами майбутнє.
Будьмо вірні героям! Шануймо Україну!
Слава Україні!
Героям Слава!
Використані дані з офіційного сайту Міністерства оборони України - http://www.mil.gov.ua/
