Дні думні

За рік випадає біля двадцяти свят, з яких, мінімум п'ять своєю тематикою приводять мене до проведення калькуляцій і складання висновків. У ці особливі дні хтось проводить підсумкову лінію в моїй голові. Сподіваюсь, що подібне мучить не тільки мене.

Візьмемо хоча б найочевидніше  - ніч з 31 грудня на 1 січня. Більшість з мого оточення підбиває підсумки своїх досягнень і втрат за тікаючий рік. Дехто навіть робить висновки і обіцяє, собі, в першу чергу, не наступати на ті самі підступні предмети, на кшталт граблів.

Схожим святом-підсумком є і день народження. різниця полягає тільки у масштабах мислення. Частіше задаються порівняльні питання по типу "А містер Х в моєму віці вже встиг". Саме подібні заморочення допомагають зростанню моєї нелюбові до всіх без вийнятку хеппі бьоздей.

Так само у день усіх закоханих ОБОВЯЗКОВО згадуються святкування попередніх років і, звісно, неминуче вспливають образи попередніх коханих. А найгірше лізе у голову тим, хто зустрічає цей день, але не зустрічає свято. Чомусь у інші дні, таких людей не так гостро хвилює наявність "половинки"... І найцікавіше - чари валентінс дей зникають з ранішніми півнями 15 лютого.

Ці спостереження дали мені одне пояснення-виправдання вживання необмеженої кількості алкоголю у компанії. Адже залишить наодинці із собою в такі думні дні більше схоже на звітування перед великим шефом. Єдина різниця - шефу можна недоговорити, себе ж не обдуриш...