Погляд на наболіле

Кожне суспільство в межах окремої держави має певні групи людей, які мають різні цінності, погляди чи бачення ти чи інших подій і явищ.

В Україні ці дві групи населення ділять суспільство на дві половини. Носії цих половин мають засадничо різні погляди і тлумачення минулого нинішнього і майбутнього.

Чому так сталося можна довго пояснювати, знаходити винних і засуджувати одних чи інших. Це постійно робилося і використовувалося тим кому це було потрібно і всім кому не лінь.

Проте знайти компроміс чомусь попри намагання цього не вдалося. Зрозуміти і сприйняти іншість це не є прийнятним. Така позиція зрештою призвела до страшної трагедії. Нині ця трагедія є тим пунктом з якого може початися діалог сприйняття і компромісу, або ж повернення до минулого стану речей, за яким заховається наступна трагедія.

***

Насправді сприймати іншості і поважати чиїсь цінності досить важко. А тим більше знаходити компроміс в питання мови(мається на увазі не повсякденне спілкування, а її статус, використання в державних установах), церкви, місцевих стереотипів і міфів, бачення історичного минулого.

Тут є один вихід це створити, знайти, придумати нові ідеї, мету, зрештою мрію. Яка відкине вище перелічені суперечності на задній план коли вони будуть просто неактуальні. Мрія яка буде єднати суспільство. Це не має бути щось з минулого, навіть не теперішнє, це має бути майбутнє.