Олександр Горобець
Заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України
10.09.2014
5674

Чую дзвонить телефон: мабуть, знову Путін…

Коли двоє щоденно воркують по телефону, підслуховувати, як мінімум, непристойно. Але в даному випадку йдеться не про закоханих, а про засекречені діалоги… повелителів. Бо ж такими насправді є учасники якихось таємних гутірок Володимир Путін та Петро Порошенко. І якщо кремлівський вождь, як справжній диктатор, у своїй країні всі остаточні рішення приймає особисто, а всі їх тут же беруть до безумовного виконання під козирок, то пан Порошенко є главою парламентсько-президентської держави і перш, ніж в унісон московітському наполеончику мав би, відповідно до Конституції, окремі рішення приймати не без порад з урядом та парламентом. А тут буцімто умови війни ставлять його перед фактом, коли доводиться розпоряджатися, так би сказати, з коліс. І ми ризикуємо вже невдовзі отримати точну копію рашівського повелителя. Адже відомо, апетит приходить під час трапези…

До чого це призвело вже нині, добре видно хоч би з того, що наразі маємо. Зовнішньополітичне відомство, за ідеєю головний двигун у пору бранних дій міжнародного рівня, до прикладу, виявилося геть виведеним з формування державної політики на зарубіжному фарватері. Міністерство закордонних справ перетворилося у млин без води, у парусник без щогл. Його повністю замінив один чоловік – Петро Порошенко. Там хоч заклеюй вікна, розпускай чиновників. Міністр Клімкін має повноваження і голос лише на виголошування подяк своїм колегам за підтримку позиції України під час різних самітів та конференцій. Навіть на переговорах у Мінську державу представляв не він, не його урядники, а пенсіонер Л. Кучма, якого більша частина суспільства сприймає, як колишнього сатрапа з придушення демократії і свободи слова, людину, котру потрібно щонайменше серйозно допитати за певні нібито замовні кримінальні діяння.

Одне слово, політика телефонного ексклюзиву все одно, що офіційні державні перговори у діда на колодках...

Відтак, ми здобули: формалізували ДНР та ЛНР, зняли офіційне покривало з фата моргани коротуна під назвою "Новорассєя". Сформували ще під одним, східним черевом України зону бойових терористичних дій на кшталт Придністров'я. Мало нам 405 кілометрів тираспольської прикордонної біди, на додачу ще й донецький гнійний чиряк. І якщо в південному кагібістському мішку мешкає лише 505 тисяч громадян, то тут явно в рази більше. І найстрашніше – нормалізували діалог, нехай і через уста кремлівського шизофреника, щодо нібито утворення особливого територіального формування, чи від'єднання від України території в межах Донецької і Луганської областей.

За великим рахунком – це ще одна анексія, і цього разу вже Донбасу. Мені здається, що навіть главі державі має бути заборонено обговорювати подібні територіальні теми. І навіть у люб'язних бесідах з кремлівським співбесідником. Бо як стверджує владика Філарет у того вселився біс, а світ практично визнав це. Сатана завжди медом слова намазує, а ріже по живому…

І тому мені особисто щодалі стає страшніше при кожному новому вербального контакті цих правителів, не менше, як від чергового прориву нової російської броньованої армади вкупі з "Градами" і "Осами" через наші ніким не контрольовані кордони. Ніхто й нічого не знає, що нас очікує вже сьогодні і завтра. Всю політику держави зведено до рівня настроїв, які складуться на віртуальному рівні під час чергового телефонного рандиву.

А тим часом їхній пришелепуватий "руській мір" невблаганний. У нього завжди одне, загарбницьке на думці, сформульоване у цих рядках своєрідного неофіційного гімну:

Не надо хлеба нам, и сосисок,
Не надо масла, и молока,
Всего не надо, - вот целый список, -
Скорее, Путин, введи войска!

Рассея-матушка, - что не ясно? -
Давай-ка, Запад весь разъе...ашь!
А мы поддержим, на всё согласны, -
С голодным брюхом, - зато #Крымнаш.

Пусть будем нищими, с грязной дупой, -
Зато империя - на века,
И хрен с Америкой, хрен с Европой, -
Скорее, Путин, введи войска!

Заспокоїти нас не може навіть така публікація у "Московском комсомольце", яка поставила на вуха весь московітський бомонд. Читайте тут.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Петро Кралюк Філософ
Світлана Сіщук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Борислав Береза Громадсько-політичний діяч
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Погода