Veresen
Економіст з міжнародних економічних відносин. Тема захищенної наукової роботи - "Пороги міжнародних ринкових відносин в науці" (на німецькій мові).
08.07.2014

2. Борис Пагор: Єдність розмаїття

________________________________________________________________________________________________________________________________

(продовження)

Запитання: Як Вам вдалося при такій ненависті, не відповідати ненавистю?

Борис Пагор: Мабуть, мені допомогло моє християнське виховання. Але також свідомість того, що люди такі вже є, які вони є. Розум підказує, що ненависть і гніт так само фальшиві, як і уява, що одні люди ліпші інших. Так само й християни, як тільки вони отримали визнання і владу при Константині, гнітили інших. У них цьому навчилися і комуністи. Мій роман "Некрополь" присвячений цій проблемі. Один з його персонажів вважає, що у відповідь на злочини Гітлера потрібно знищити німецьку націю. А йому відповідають: Ти сам отруївся ідеями Гітлера. Можливо, у моєму випадку і у людей моїх поглядів існує щось таке, як гідність.

Запитання: Вам довелося пережити німецький фашизм ... .

Борис Пагор: Гестапо захопило мене в Трієсті і відправило в Дахау. Потім я опинився в Натцвайлері-Струтгофі, Міттельбау Дора і Берген-Бельзені. Саме звідти багато перенесено у мої книги. Я вижив. Але я взнав, на які жахи здатні люди. Я відкрив для себе те, що знали вже досократики в Греції: ми, люди, облишенні самі про себе. Немає божої істоти, яка переймалася би нами.

Зауваження: Це звучить дещо по Сартру, як екзистенціалізм ... .

Борис Пагор: Я читав Сартра. З багато чим я згоден, наприклад, з тим, що кожну мить можна розпочинати з початку. Більш важливими для мене був Альберт Кам'ю і його книга "Чужий". Кам'ю пізнав значно раніше Сартра, що з комунізмом нічого не вийде. В його "Людина у крутіжі" він константує, що комунізм не знає відповіді на національне питання. Я маю на увазі не націоналізм, а національність, як основний елемент людини, соціальної істоти.

Запитання: Якщо національність така суттєва, то чому Ви не переїхали в Любляну, в Словенію?

Борис Пагор: Моя батьківщина - Трієст. Я не хочу жити в Любляні. Тут, в Трієсті, моє родове коріння. Я середньоземельноморська людина. Ми розглядаємо життя інакше, як жителі у Словенії. Я пов'язаний з словенькою культурою, є членм ПЕН-клубу і таке інше, але я не надто симпатизую Любляні.

Запитання: Так у чому ж полягає національне?

Борис Пагор: Йдеться про приналежність до долі спільноти, громади. Основою слугує не кров, а культура. Ця сув'язь розпочинається з народження і вивчення мови. Данте говорив: "Я вірний мові, якою говорили мої батьки, коли вони мене творили". Це щось психологічне. Данте писав не вивченною латиною, а вульгарною мовою свого часу, себто, мовою народу, адже, "vulgus" етимологічно споріднене з німецьким словом "Volk" - народ. Особливо ж трагічно, що фашисти, як навмисне, використовували ім'я Данте для здійснення політики італіїнізації.

Запитання: А що означає це для Європи? Чи можемо ми розбудувати новий Трієст, зраджену утопію Вашого дитинства?

Борис Пагор: Європа - єдино можлива відповідь на проблему національного. Кожна мова - своєрідний людський погляд на світ. Якщо, наприклад, деякі країни сповідують ідеологію "плавильного котла", то в Європі розвивається і постає єдність в розмаїті. Якщо ми залишимося вірними цьому ідеалу, то зможемо стати взірцем всьому світу. Це моя надія.

Автор: Щиро дякую Вам, пане Пагор, за незабутню зустріч з Вами!

______________________________________________________________________________________________________________________________

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі