"Подайте, хто скільки може"
У трамвай зайшла розтріпана жінка і зразу:
- Людоньки, голубоньки, подайте, хто скільки зможе, онкохворим дітям, - монотонно і голосно провадить. - Ви ж розумієте, не дай Бог на їх місці опинитись.
Дехто починає діставати з гаманців по 1, 2, 5 гривні — це ж онкохворим дітям! Аж тут одна бабуся питає у прохачки:
- А це не Ви біля залізничного вокзалу вчора якійсь квіточки продавали? - дивиться підозріло.
- Вона, вона, постійно чимось торгує. А раньше вобщє сиділа з дитиною, просила гроші у прохожих на Папаніна, - вигукує 50-річний чоловік у світлій сорочці.
Прохачка поспішно проходить по вагону, виходить з трамваю.
Через кілька зупинок в дверях з'являється ще одна жінка. Тримає файл з документом про хворобу сина. Майже всі пасажири дістають гроші. Дають по 2, 5, 10 гривень. Жінка дуже дякує, навіть ніяковіє від такої щедрості.
- Ой, мені ще стільки не давали у транспорті. Хай вас Бог береже, - розчулюються.
- Та по Вас зразу видно, що не аферистка. То і дати гроші пріятно, - каже чоловік у світлій сорочці.
Коли жінка виходить з трамваю, чоловік знову зауважує:
- От якби ця профура не пройшла першою, я жінці з хворим сином нічого не дав би. А це получається назло аферистці добре діло зробив.
