Сергій Чирков
Член національних спілок письменників і журналістів України, фундатор і голова літературного об'єднання "Самотній вовк". Автор двотомного роману-подорожі "Ковчег. Колискова для смерті" (2013), електронного "недетективу у 224 убивствах і 17 замахах "Дім-Дом" (2013), кількох поетичних збірок, численних статей у періодиці.
04.05.2014
8717
2

У Донецьку захоплено центральний офіс Рината Ахметова

Не скажу, бо не відаю – чекав на ранок ще хто, крім мене, повідомлення про напад на святая святих Донбасу і всієї України, а я чекав.

Чекав, оскільки "народна стихія", що розгулялася нині на українському Сході, по-перше – не така вже й народна, а по-друге – абсолютно не стихія. А якщо це не спонтанні виступи населення, а заздалегідь підготовлена й керована з конкретного кремлівського центру конкретним коротуном з амбіціями Гітлера підривна операція, то вона має свою логіку. Логіку, підтверджену всім періодом російсько-української війни.

За цією логікою, якщо ввечері терористи в одностроях самопроголошеної Донецької республіки (даруйте – російського спецназу) для розминки беруть штурмом облуправління СБУ (протягом двох хвилин (!), що є абсолютним нулем падіння авторитету вітчизняних спецслужб), а потім ідуть на офіс Індустріального союзу Донбасу – і також беруть його, то вранці переможний прапор має замайоріти над "Люксом" (чи де там у ці дні днює і ночує Ринат Леонідович).

Чому? Та тому, що Індустріальний союз Донбасу це не рядова фірмочка, а бізнесовий штаб Сергія Тарути, а він не лише глава обладміністрації, а й людина Ахметова, котрим і благословив його на посаду, про що всі знають – і місцеві сепаратисти, і озброєні зайди, і ті, хто їх послав. І раптом – Таруті б'ють вікна, трощать кабінети, а поодинокі співробітники міліції проходять повз, не зауважуючи погрому і мародерства офісу керівника регіону. І головне – за що? Він же поперек волі фейкової республіки й пальцем не ворухнув – хіба що слово яке кинув для годиться, бо ж на посаді…

Тож за Таратою мав бути Ахметов.

Тому я й чекав. Попри логіку здорового глузду.

Проте і ранок проминув, і обід, а під "Люксом" – лише мухи ходять, та й тим ноги ватою пообмотували.

На Рината Ахметова ніхто не пішов. Ні зі зброєю, ні без.

Логіка дала збій?

Не певен. Згадаймо відповідь вже згадуваного Гіркіна на запитання пана Лукіна про те, чи у курсі він, що має робити з полоненими представниками ОБСЄ. "Так, я вже отримав розпорядження", – відказав командир терористів на наївне запитання спецпредставника Кремля.

Цілком можливо, не надійшло поки що вказівки стосовно Ахметова.

Або знають озброєні люди, з чиєї руки їдять.

Або просто дуже поважають Рината Леонідовича, бо є за що.

Пізніше недільне повідомлення про візит сепаратистів до прохідної металургійного заводу ахматівського холдингу "Метінвест", який поспішно охрестили захопленням, і наступне підняття над заводоуправлінням фейкового прапора, начебто повертає ситуацію у логічне русло. Проте я б не поспішав з висновками.

Давайте почекаємо реакції на цю подію хазяїна Донбасу, без волі якого, кажуть, нічого у регіоні не відбувається, навіть революції.

Зробимо лише кілька припущень.

Або вже не лише Українська влада, а й сепаратисти з терористами вимагають від Ахметова визначитися, з ким він.

Або Ринат Леонідович вже визначивсь і під шурхіт телекамери навмисне запрошеного російського НТВ велів підняти над одним зі своїх численних підприємств прапор самопроголошеної Донецької республіки.

Або він зробив це для посилення тиску на нову владу України: час, мовляв переходити до конкретної розмови. Могло ж йому набриднути чекати?

Інші публікації автора.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"