Почнемо ж, браття, повість сію,

Од старого Володимира до нинішнього Ігоря,

Який звіривши задум на кріпость свою

І згостривши серце своє мужністю,

Налаштував свої хоробрі полки

На землю половецьку, за землю Руськую.

Тоді Ігор взре на ясне сонце

І бачить від нього

Тьмою всі свої вої прикриті.

І рече Ігор дружині своїй:

Браття і дружино!

Луче ж би потятим бути,

Ніж полоненним стати.

А всядемось, браття,

На свої борзії коні

Та позримо синього Дону!

Приспало князю бажання розум

І жага знамення йому заступила -

Звідати Дону Великого!

- Хочу, бо, - рече, - копіє приломити

Кінець поля половецького з вами, русичі!

Хочу голову свою прихилити долу

Та добре напитися шоломом Дону!

О, Бояне, соловію старих прав,

Аби ж, ти полки сії ущекотав!

Скачучи славою по мисленім древу,

Витаючи думкою аж під хмари,

Звиваючи славів обопіль сеї пори,

Рищучи в тропу Трояню

Через поля на гори!

_______________________________________________________________________________________________________________________________

Коротке пояснення.

Князь Ігор Святославович виконав потрібні перед походом заходи: звірив свій задум на міцність, налаштував воїнів на похід. Знамення віщує йому втрату війська, але буйство (старослов'янське і грецьке "жалость") затьмарило йому розсудок. Дієслово "ущекотати" має значення "докоряти" (традиція старого світогляду - ругати на успіх; Щек - Руга). Вислів "звивати слави" - єднати слов'ян. "Тропа Трояні" - шлях вказаний Провідною небесною зорею, яка "путь каже". Її гора - Говерла в Карпатах (на основі шведської мови - Троя). Троян - син Трої. На річці Піденний Буг йому присвячено місто Ладижин (син небесної Лади, адже у слов'ян небесна Владичиця творить лад, дає раду). Володарці небес і Хрестинівці країни присвячена назва "Україна". Українське дієслово "наведе" (яке має значення "налаштувати") тут замінено на "налаштував" для ясності.

Образ Божої Матері первісно - образ Артеміди і Іфігенії (Іфінаса - у Гомера; Іфінаса - Домаха, так українські козаки називали попередника міста Маріуполь на честь Іфігенії-Іфінаси), згодом, як образ України (матері) і Криму (сина) перейшов у християнський світогляд. З космосу Кримський півострів виглядає як птаха, яка "на Синьому морі у Дону плещеться" ("Слово о полку Ігоревім"). Цей образ був відомий "скіфам" і на острові Тузла (Ладанка) вони приносили Богині свої жертви. "Тузла" у перекладі з латини - "Ладанка" (тут курилися благовонія на честь Богині).

______________________________________________________________________________________________________________________________