Купіть книжку?...

Книги дорогі. Так, я із цим згодна. Як і з тим, що книга не є продуктом першої необхідності, і що без книжки можна прожити, і що не кожен може дозволити собі купити книгу, і ...

Йду вулицею, під ногами лежить порожня пачечка від цигарок, на ній написано великими літерами про те, що куріння вбиває, і ще - потворний малюнок.

Думаю: може, і на книгах написати, що вони вбивають? І - тоді їх теж будуть охоче купувати, навіть ті, хто не ніде не працює і не має грошей на щось інше...

Я  - письменниця. Ну, розповідаю дітям про першу видану книгу, ділюся радістю.

- Може, хтось хоче собі придбати, із автографом? - запитую.

- А скільки книжка коштує?

- 15 гривень.

- Ого! Так дорого?! Подаруйте! - каже "Ромцьо".

- Ну... - ховаю очі, чомусь соромно. - Я роздарувала усі авторські примірники. А ці ось 10 книжечок замовила у видавництві, щоб вам, своїм учням запропонувати. Я їх по 17 гривень купувала, то ж...

- Дорого! - каже "Ромцьо".

- Запитайте у батьків, гаразд? - пропоную я. - Може, хтось із них захоче відкупити у мене книжечку, все ж таки я - ваша вчителька, це ж цікаво.

Із 50 учнів, яким пропонувала книжку, купила одна дівчинка, і все.

Йду додому. Заходжу в універмаг, там біля каси стоїть "Ромцьо", платить за пиво і сухарики.

- Е! Забув! - повертається він ще раз до продавця. - Ще пачку цигарок дайте! Тих, за 18 гривень!

Помічає мене: - То батькові!

Але я знаю, що цигарки не для батька, а все ж таки для "Ромця". Мама  у Києві на заробітках і щедро дає дитині "на булочки".

Дивлюся у вікно - "Ромцьо" на вулиці розірвав пачку цигарок, витягнув одну, затягнувся.

А я йому про книжку...