Чому українець має бути козаком.

І знову про Січ. Думаю, мене, як людину, що більш-менш розбирається в історії, нинішні порівняння не те що дратують - вони обурюють. Це і "фашистський смолоскипний марш", і "підпал Бундестагу", і "вбивства євреїв", і "печерний націоналізм" (це взагалі як?), та й інші подібні фрази.

Перш за все, треба згадати, нащо існувала Січ і як вона з'явилася. На почтаку XV ст. на Дикому Полі з'являються поселення тих, хто не бажав коритися владі. Ця територія формально належить Великому князівству Литовському, але через близькість кочуючих орд та Кримське ханство вона є майже безлюдною. Тому ті, хто на ній поселявся, мали бути не лише сильними воїнами та вправними хазяями - вони мали бути якимось чином поєднані, щоб спільно захищатися від ворога. Тому, будучи анархічними і не признаючи над собою влади (тобто ведучи свої хазяйства самостійно), ці люди не тільки гуртувалися, а й обирали споміж себе отамана, який завідував обороною краю. Цей вибір був чесний та щирий, адже від отамана залежало їх майбутнє. І тут вже ніякий підкуп та вмовляння не спрацюють - неправильний вибір означав для багатьох смерть від ворога.

Значно пізніше, у XVII ст. з'явилася Запорізька Січ. На ній збирались отамани таких гуртів, які обговорювали між собою нагальні проблем та намагалися зорганізуватися уже на більш високому рівні. Як і їх попередники, між собою вони виділили одного, гетьмана, який, як і вони, займався облаштування краю для оборони чи нападів. Поступово гетьман почав переймати на себе ширші повноваження, що остаточно закріпилося за правління Хмельницького, за якого, фактично, була створена не зовсім незалежна, але достатньо обнадійлива держава.

Отож, коли ми говоримо про Січ, то маємо чітко собі усвідомити, що: а) нині на Майдані збираються не козаки, а прості люди, які все ще не розуміють потреби у своїй державності; б) обрання отаманів не є ознакою Січі, це є лише ознакою появи зародків козацтва на певній території; в) Січ - це місце зборів отаманів з усіх козацьких місцин, а не окрема "держава у державі". Козаччина - це держава у державі.

Якщо поглянути на картину ширше, можна побачити, що козак - це перехідний стан між досить ідивідуалістичним, але соціальним, європейцем та анархічним, але неіндивідуалістичним, азіатом. Це - результат унікальності України - будучи на кордоні між кочуючими ордами та осілими землевласниками, було б дивно, якщо б між ними не виник прошарок, що не увібрав до себе й першого, й другого. Однако за цим теж є проблема - через свою підвищену анархічність та уміле використання цєї анархічності носіями як азійського мислення, так і європейського, ми не мали країни, а наш вибір завжди коливався між сусідами, а не у власній справі. Це - темна сторона цього стану.

Світла ж сторона нашого стану полягає у тому, що ми - більші індивідуалісти, ніж європейці за визначенням. Це можна побачити навіть з нашого менталітету - будь-яка люди, хоч вона й тричі лідер, не визнається нами таким, доки ми самі не впевнимося у його лідерських навичках. Будь-яке питання ми теж намагаємось вирішити самі, без залучення оточуючих. Цим ми разюче відрізняємось від європейців, де вже є поділ праці, де з легкістю делегують своє право вибору комусь іншому. Через цей індивідуалізм ми маємо величезні перспективи як люди, що реально мають свій власний погляд на речі, а не просто це декларують.

Але що потрібно, щоб бути, як то кажуть, "на світлій стороні сили"? Перш за все - відповідальність. Потрібно зважувати свої вчинки та вміти брати на себе тягар їх наслідків. Друге - дисциплінованість. Якщо ти з усією відповідальністю обрав свого отамана - маєш йти за ним. Як скаже отаман - так ти і маєш робити. Третє - віра. Не тупа релігіозність, коли догмат є кінцем твоєї віри, а справжнє вивчення своєї релігії, справжня надія на краще. Будь-яка релігія є прийнятною, коли вона вчить любові та милосердю. Але досить займатися ідолопоклонством.

Коли українець усвідомить у собі ці три якості - лише тоді і тільки тоді він стане справжнім українцем, який не боїться хвиль часу та який завжди знайде правильний шлях серед тисяч більш привабливих, але невірних. Адже першими українцями були саме козаки, які відповідально, дисціпліновано та з вірою почали захищати свою правду, свою культуру та своє життя.

Отже, підсумовуючи: чому українець має бути козаком? Очевидно, тому, що першими українцями були козаки, а не навпаки.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"