Криза віри

у мене небо на друзки.
я визначила, що треба
триматись подалі від себе,
а не навпаки.

у мене не кроки в нікуди,
а стрибки.

не буде так як було?
хай буде інакше,
я до себе адекватніше, а не м'якше.
все обійшлось.

я житиму далі
всім на зло.

життя не схоже на кошмар.
до раю йому, звісно, ще далі,
але поки не вмираю від печалі,
хоч не приймаю його як дар.

мені допомагає чітко спланований
календар.

я просила
щастя, добра і Небесного дому.
натомість отримала втому,
але і життєві сили.

мабуть одержала те,
чого заслужила.

я падаю.
рятуюсь безглуздими віршами 
щоразу гіршими
і новими вадами.

якою я була раніш
тільки зрідка згадую.

***
я стабільно вниз.
вже пів року,
як перестала рахувати хибні кроки
і краплі сліз.

чорт. цієї кризи вистачило б
на сотні криз.

Маруся Мовчазна