Урожай
В основному урожай збирають в кінці літа. Тоді люди витрачають масу сил, стікають потом, а увечері валяться з ніг. Та є врожай, який сам капає в кишеню. Ще й двічі на рік. Для цього не потрібно вставати до сходу сонця та цілий день пектися під промінням. Варто просто працювати викладачем в університеті.
Останні два тижні багато моїх друзів здають сесію. В когось вона перша, в когось — остання. Незмінне одне — готуй гроші! 500 гривень за екзамен, 300 — за залік, 200 — контрольна, 500 — курсова робота. Брат Роман третій рік вчиться в одному з університетів Полтави. Цьогоріч привіз з собою на сесію чотири тисячі гривень. В мене дар мови відібрало. Це ж треба на саму сесію кілька місяців працювати. А вона ж двічі на рік! Але це нікого не хвилює. Хочеш менше проблем — клади грошенята в заліковку, і можеш забути про безсонні ночі за книжками.
Найбільше бісить те, як відбувається процес установки цін. Зі слів знайомих зрозуміла, є два типи викладачів в цьому плані: ті, які натякають, і ті, які пруть напролом. Брат розповів, що один з його викладачів дуже боязлива людина. Ціну за залік казав студентам на парі. Перед цим кілька разів перевірив чи зачинені двері в аудиторії. Ключ повернув на два обороти. Потім спокійно дістав блокнот, розділив сторінку на три колонки. За трійку — 200 гривень, четвірка коштує 300, п'ятірка — 500. Позаписував туди прізвища. Його не хвилювало, що хтось може сам здати залік. Це вже скоріше виключення. Після пари викладач сів у свою "Тойоту" і погнав. Це ж скільки у нього студентів! І з кожного взяв гроші! За кілька сесій на квартиру можна назбирати. І не тільки собі — дочці, сину, племіннику.
З усього цього мене порадувало одне: за п'ять років навчання в своєму університеті я не заплатила жодної гривні за екзамен чи залік. У нас совісні викладачі. Від одногрупників теж не чула про хабарі. Жартуємо, що нас бояться, бо ми журналісти. Розповідаю про це друзям. Доказую, що не давала "на лапу". Сумно — не вірять.
