Росiйськомовна Галичина, яку вiдкрив "Бонифаций".

IP: 178.94.44.--

Бонифаций 08.07.2013 19:54

Наш діди мріяли про велику Україну від Дунайцю до Дону .

...........................................

- "Наши" это чьи ?? Право выступать от всего галицкого народа тебе никто НЕ давал .
Помни о галицких-русинах русофилах , которые считали себя ЕДИНЫМ ЦЕЛЫМ с русским народом и РОССИЕЙ , за что и поплатились - ГЕНОЦИД 1914-1917 годов , концлагеря "Талергоф " и "Терезин" .
тут - Геноцид русинов . Талергофский Альманах .
Кстати , интересно посмотреть на каком языке написан "Талергофский Альманах" - РУССКИМ . Именно на русском языке говорила тогда Галичина .

IP: 94.179.71.--

Бонифаций 09.07.2013 04:34

....................

А забыл дописать , руководили геноцидом русин - династия Габсбургов , а принимали непосредственное участие в массовом истребление ПРАВОСЛАВНЫХ РУСИН - галицкие УНИАТЫ-украинофилы .

Бонифаций 08.07.2013 19:39 

адже населення цього рігіону було переважно українським .

......................

- А этническая принадлежность тут не играет никакой роли .
Главное - гражданами какого государства чувствовали себя местные жители.
Подтверждение тому - Слобожанцы поддержали Октябрьскую революцию , Харьков стал "Первой Столицей " - УССР !! Народ поддержал .
Сразу видно , не знаешь ты - МЫША , менталитет слобожанского народа , НЕ СЛОБОЖАНСКАЯ У тебе душа .. 

---------------------

Я навмисно скопiював коментар деякого "Бонифация". Речення про мрії наших дідів та про мову населення Слобожанщини - мої, російськомовний текст цілком на совісті "Бонi".

Мене зацікавило лише одне з його "геніальних" речень: "Именно на русском языке говорила тогда Галичина."

Російський прислівник "тогда" (український "тодi") тут означає час Першої Світової Вiйни.

Не можу второпати, завдяки чому "Бонифаций" дійшов цього висновку.

Російська мова сторіччя тому майже не відрізнялася вд сучасної. Тобто, "Бонифаций" має на увазі, що сторіччя тому Галичина (може, ще й Закарпаття?) використовувала як засіб спілкування сучасну російську.

Але... з якого переляку?

Глядячи навiть на російські тексти XV-XVI ст., легко переконатися, що мова оцих текстів не має майже нічого спільного з сучасною. Мовознавець, певна річ, прочитає, але пересічній людині зробити це буде важко.

А що таке  XV сторiччя? Це - той час, коли Галичина вже протягом тривалого пeрiоду знаходилася у складі Речі Посполитої. В оцій державі спiлкувалися литовською, польською та українською. (Певно, мова йде не про сучасний, а про тодішнiй вигляд перерахованих мов.)

Наприкiнцi XVIII ст. у склад Російської імперiї потрапили Поділля й Волинь. Але доля Галичини була іншою: вона стала частиною Австрійської (пізніше - Австро-Угорської) Iмперiї. Загалом з частиною полякiв. Можна було зазнати німецького мовного впливу, можна й трохи польського. (Щоправда, між польською та українською мовами - невелика різниця. Взяти українську мову й зіпсувати її невдало пристосованою латинською абеткою - ось вам i "польська мова". Так, мало не забув: ще "перепшикати" наші прийменники й префікси. Важко лише створювати, а псувати завжди зовсiм легко. У Речі мовні функцiї розподілилися: Бог доручив галичанам та волинянам  створити мову, білорусам - спотворити її, полякам -зіпсувати.)

Але яким чином (якщо прислуховиватися до "Бонифация") Галичина тих часів могла стати російськомовною? З якого боку сусідами галичан ХХ сторiччя й початку ХХ сторiччя були російськомовні?  Мова через терени не "літає". Йдемо з Галичини на північ - кого ми бачимо? Волинян (носiїв української мови). Чи хочете на південь? Ласкаво просимо до угорців та буковинців. На захід - "західні галичани" (тобто, наші лемки, бойки й небагаточисельнi поляки).

Який напрямок ми ще не перевiрили? Певно, східний? Що ж, подивимося на схід. Що в нас там східнше за Галичини? Те, що тепер має назву "Хмельницька область". Мова - українська. Далі - Поділля. (Українська мова з деякими елементами "східного суржику".) Потiм потрапляємо на Наддніпрянщину. (Українська мова з істотними (у великих мiстах) або незначними (в селах та дрбіних містах) елементами "східного суржику".) Й лише потiм потрапляємо у Слобожанщину (рідний край "Бонифация"). Щодо Слобожанщини, я згоден - слобожанці сторiччя тому користувалися переважно російською. Але... це занадто далеко вiд Галичини.

"Бонифаций" звинуватив мене в тому, що в мене душа - не слобожанська. Саме так, в мене - галицька, а слобожанська - в нього. Певно, пишучи, що Галичина нібито спілкувалася російською, "Боня" переплутав Галичину й Слобожанщину.

Не можна слобожанцям пити бiмбер, не закусовуючи.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

19

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"