Сергій Чирков
Член національних спілок письменників і журналістів України, фундатор і голова літературного об'єднання "Самотній вовк". Автор двотомного роману-подорожі "Ковчег. Колискова для смерті" (2013), електронного "недетективу у 224 убивствах і 17 замахах "Дім-Дом" (2013), кількох поетичних збірок, численних статей у періодиці.
04.07.2013
2927
4

ДІМ-ДОМ-21: Роздуми Котляревського про те, чому гріх проти мови є смертельним

ДІМ-ДОМ

Недетектив у 225 убивствах і 17 замахах

Розділ 21

Роздуми Котляревського про те, чому гріх проти мови є смертельним

"Жодна тварина не годна втекти від тигра. Вискочивши з засідки, він розвиває швидкість до ста кілометрів на годину, навіть якщо гнатиме вгору, – я не бачив, у наших краях вони не водяться, але так кажуть ті, котрі бачили. Смугастий хижак легко, наче мій онук поріжок між кімнатами, перестрибує п'ятиметровий заввишки паркан, а через басейн перелітає, не торкнувшись лапами води. Він, наче гострим ножем, перерізає сонну артерію або яремні вени і, давши стекти кров'ю, бере у зуби або закидає щойно впольовану здобич на спину. Якщо вона, звичайно, не дикий кабан, гаур або азійський буйвіл. Закидає й несе, куди йому треба.

Людину, кажуть, дорослий тигр вбиває одним порухом кігтистої лапи.

Однак, мене цей звір не страшить. Не тому, що я нівх і вважаю тигрів за окремий вид людей, з якими через однакову зі мною природу можна порозумітись. І кревної близькості я з ними не відчуваю, як дехто в Індії. Я не нівх і не індієць.

Я народився на Ворсклі й вірю лиш у те, у що вірили мої пращури.

Не страшить і бик, хоча один проти нього не вийду, та й усі дванадцятеро, навіть згуртувавшись плече до плеча, навряд чи встоїмо. Авжеж – зросту буйвіл такого, що над міцною спиною хіба що я здатен винищитись – і то за умови, що надягну козацьку шапку з сивого каракулю; а розставить роги – наче бульдозер перед тобою широкозахватний з відвальним ножем у вигляді півмісяця. Якщо розігнати цю півторатонну громадину, змете й вулицю від краю до краю, якщо вона у селі не центральна; самі димарі лишаться.

Але не страшать мене, ще раз кажу, ні тигр бенгальський, ні буйвіл азійський. Обидва живуть у гармонії з навколишнім світом.

І не вимагають від світу зайвого, не підлаштовують різноманітний світ, ламаючи і спотворюючи, під свої настрій і уподобання.

Тигри, прийшовши у чужі краї – на гостину чи полювання, не вимагають від тамтешніх мешканців носити по сто смуг на тілі і вставляти в усі без винятку звірині та пташині крики улюблену букву "р", а бики не зносять дерев заради пройти через ліс навпрошки, не витоптують степів і не запаскуджують водойм, не здирають з дерев листя лише тому, що у їхніх краях вони стоять голі, адже і земля, і вода дають те, чим вони живляться, а листя – кисень, яким дихають. Тигри і бики не дратуються, зачувши поряд розгонистий рев носорогів або жахаючий з незвички крик білих чапель.

Страшними стають люди, які набирають звіриної подоби.

Страшними не зовні, діяннями своїми.

Адже відійшовши від власної природи, вони не здатні сягнути благородних вершин єства ні тигра, ні бика.

Людина не може стати ні тигром, ні биком.  Лише – людино-тигром або людино-биком. Таким собі мінотавром. А вивертам проти природи Господь противиться і карає.

От і я, прости, Боже, таку зухвалість, воспротививсь і став шукати меча, бо в мене вирішили забрати те, чого забирати не можна – мою мову.

Аби я став ніким, хлопом нізвідки, який йде у нікуди.

У нікуди з власної волі не можна ні самому йти, ні дітей вести. Там – безвість.

Я не знайшов меча, його вкрали безхатьки і здали на металобрухт, тож замість меча взяв молоток і гвіздки-двохсотки, вони не гнуться. Ними й поприпинав вороженьків, аби не робили шкоди й не забирали те, що їм не належить.

Мова – не кусень хліба або шмат сала, й оці зайди і покручі не вмирали з голоду, щоб забирати її в мене",–

– так розмірковував, дивлячись, як від'єднують від золотого тіла постаменту прибитих до нього обрів, полтавець Михайло Котляревський, котрий народився на Ворсклі, і мріяв умерти на її берегах, якщо поталанить вийти з цієї ночі живим, аби потім, коли прийде час, лягти поряд з дідом і прадідом, а люди, які приходитимуть навідати, щоб могли розуміти написи на надгробках без перекладача, і знали: тут упокоївся родич – родич і по крові, і по вірі нашій, і по слову славному у віках і біблійних тисячоліттях.

(Далі буде)

ДІМ-ДОМ. Розділ 1 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 2 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 3 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 4 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 5 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 6 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділи 7-8 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділи 9-10 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 11 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 12 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 13 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 14 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 15 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділи 16-17 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 18 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 19 читайте тут

ДІМ-ДОМ. Розділ 20 читайте тут

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"