Сам собі режисер

У Білій Церкві неочікувано спалахнув скандал. Тихо так спалахнув, під ковдрою. Так, як "спалахують" соціальні вибухи навколо кимось привласнених благодійних грошей чи незаконно проданих владою об'єктів комунальної власності у маленькому містечку необласного значення. Наче й біда, але й не наче. Посіпались, відкупились - і затихло...

Якщо вірити молодій журналістці Тетяні В., відомій у Білій Церкві за культурно-популяризаторськими матеріалами про українську національну свідомість (в усіх можливих і неможливих її вимірах та проявах), творчий колектив театру імені Саксаганського частково-масово подав заяви про звільнення через начебто чорну бухгалтерію з боку керівництва театру, кумівські закони корпоративного управління та відсутність творчого підходу до усього талановитого й прогресивного.

Дивно, адже досі саме Тетяна була чи не примою в оспівуванні успіхів та досягнень театру на усіх друкованих та недрукованих інформносіях районного масштабу. Такі вистави, так добре грають, такий талановитий керівник... А тепер - бац! І в тім'я?

А як же грандіозні мистецькі фестивалі з грамотами та викрутасами? Як же світлі новорічні ранки з десятками тисяч пар щасливих дитячих очей та казкою у подарунок? А "Зачакловний Ховрашок" і невгамовна Баба Яга, котра у фіналі вистави неодмінно отримує дозу справедливого покарання від матінки-долі? Я вже мовчу про бурхливі стихійні аплодисменти, котрі, як годиться, завжди тривають довше за виставу.

То виходить, що усі ці роки нам - шанувальникам білоцерківської Мельпомени, поглиначам неперевершеної високохудожньої гри нехай провінційних, але талантів, адептам "вішалки Станіславського" обласного мистецького значення, шанувальникам приборкувачів не могутньої, але театральної сцени, на котрій засяяла не одна плеяда хоча й вітчизняних, але зірок світового масштабу - БРЕХАЛИ???

За інформацією, нишком оприлюдненою на кількох форумах та в одній малотиражці, незадоволені актори театру звернулись з листом до відповідного міністерства. Правильно, нехай розберуться, хто грає, а хто квитками втирається.

Та особисто мене у цьому факті вразила не звична картина закулісного життя, котра, якщо вірити "свідомим", тривалий час процвітає у театрі. Навіть не відверта та неочікувана сміливість, з якою виступили саксаганівці (гуртом, в один голос, ціною робочого місця, а може й Музи).

Випирає "містечковий" непрофесіоналізм журналістки. Звинувачуючи керівництво театру у таких гріхах, вона чомусь забула дати директору слово. А може не схотіла...

Заказуха?

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

14

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"