ДІМ-ДОМ-20: З обранців народу лізуть мінотаври
ДІМ-ДОМ
Недетектив у 225 убивствах і 17 замахах
Розділ 20
З обранців народу лізуть мінотаври
Очільник СБ Д-Д неспішно обійшов скульптурну композицію.
Вона мала такий вигляд, наче дорослі мешканці кібуцу перед закам'яніти з живим воланням у роті затіяли дитячу гру у хованки і, дочекавшись, поки ведучий відійде якнайдалі, ринули до постаменту, щоб "застукатися". Застукалися вони голосно й одночасно – викинувши вперед руку, проте потім, замість повернути кінцівку до кишені або на поперек і переможно відійти, заклякли з тією рукою, наче приклеїлись. Їхні обличчя, як і в пари нагорі, набули кольору мертвого золота, а роти хоча й не змінили природного кольору – чим треба, біліли, а чим треба, червоніли – стали квадратними від тривалого крику.
"Водив, схоже, Павло Могильний, – подумав маршал. – Хоча, навряд... Це ж не на засіданні каганця головувати. Ймовірніше – водила одна з чотирьох відсутніх у композиції жінок".
– Розберіть і поскладайте! – Окреслив рукою коло і відійшов.
Генерал-єфрейтори своєю чергою продублювали розпорядження оперативній бригаді й зайняли місце за спиною керівника.
А далі... далі почалися неймовірні речі.
Варто було закам'янілого О.В. Дідуріна, котрий у списках рожевого каганця значився під номером двадцять три, від'єднати від постаменту, як він одразу замовк. Зате ожило інше – мертві очі налилися кров'ю; ніс розплющився на пів обличчя, вивернувши завеликі для людини отвори ніздрів; рот роз'їхався до коров'ячої хавки; лоб набряк кістяними горбочками, обіцяючи випустити назовні пару загрозливих гостряків; обличчя вкрилося дрібною рудою шерстю, шия потовщала, видовжилась і випустила густу гриву, а тулуб вигнувся одразу за лопатками, наче й собі захотів з людського стати нелюдським. Все це тривало не більше двох хвилин, поки тіло вмощували на ноші, несли й обережно, намагаючись не дивитися на те, що коїлося з недавнім фрагментом скульптурної композиції, клали на яскраво-зелений навіть уночі газон подвір'я. Лише опинившись на землі, мертвий Олександр Віталійович прийшов до мертвої тями і заспокоївся. Те, що мить тому було надмірним, знову набуло звичних для людини розмірів, набрякле і зморщене – розгладилося, хребет вирівнявсь, а зайва рослинність зникла.
– О, Боже, – перехрестився Сьомий заступник, який охоронну кар'єру починав у лавах товариства рідної мови, – що воно діється?
Між тим від Золотого Тільця (перепрошую – золотого тіла постаменту) відірвали худорлявого чолов'ягу у світлому костюмі з голубим відливом. Підтинний легко впізнав у ньому місцевого піжона, власника конверсійного броньовика, купленого заради жарту на одеському "Привозі" за 10 тисяч доларів, на якому той три місяці тому хвацько заїхав на дімдомівську територію. "Тепер я більше схожий на монашку у борделі, чи не так, пане маршале?" – зблиснув карими очима, зістрибнувши на землю. Тоді, пам'ятається, Підтинний стенув плечима, змірявши Королькова довгим поглядом – від дорогих черевиків зі стразами до акуратної, наче щойно з перукарні, зачіски. А нині... Нині завжди гламурний Ігор Ярославович зазнавав не менш дивних перетворень, ніж перед тим тіло підтоптаного Дідуріна з орденом чужої держави на засмальцьованому лацкані. Зате завершив Корольков гірше за колегу – шерсть на щоках зникати не схотіла, як і горбочки на лобі, а лівий черевик, зіскочивши з кінцівки, оголив бичаче копито.
– Що з ними? – Прошепотів П'ятий заступник і поглянув на командира.
– Двадцять дев'ятий, – наче не почув Підтинний і зробив відмітку у своєму записнику.
– Що двадцять дев'ятий? Перепрошую, не зрозумів...
– Не зважай. Це номер у списку, – відмахнувся маршал і вказав на невисокого кругловидого чоловіка. – Знімайте восьмого.
Іван Іванович Прядко вважався людиною заслуженою. За колишньої влади встиг походити у міністрах, а за нинішньої двічі, щоправда подумки, приміряв крісло Верховника. У скандальні історії ніколи не встрявав, від брудних справ тримався на відстані. От маршалу й закортіло поглянути, чи й з нього полізе сумнівне нутро мінотавра.
Полізло. Ще й як полізло!
"Золото... Є в цьому благородному металі бацила, що вражає людину, підточує з середини, змінює незворотно й не у благородний бік. А з ліків від цієї зарази – лише смерть", – подумав Підтинний.
Коли тричі міністр і двічі неверховник ліг, зрештою, на землю, аби й собі заспокоїтись і сумирно відійти, і його рот знову став ротом, семидесятитрирічний обр скосив очі у бік маршала і ледве чутно прошепотів:
– Я, звичайно, не перша особа в державі, але й не восьма. Запам'ятайте, будь ласка...
– Та що ж воно коїться! – Вигукнув, почувши незрозуміле, Третій заступник, якому давно було тісно у мундирі генерал-єфрейтора.
Запанувала тиша. Вимовивши прощальні слова, замовк невгамовний за життя Іван Прядко. Мовчали розгублено й командири ще вчора всесильної і всезнаючої служби безпеки Дім-дому.
Підтинний глибоко зітхнув:
– Відбувається доволі банальні речі, – його слова метеликами злетіли у насичене тривогою повітря й там зависли. – Вони повертаються.
– Звідки повертаються? Куди? – Зашелестіло звідусіль здивування, і від нього у повітрі стало ще тривожніше.
Маршал, не поспішаючи, добирав зрозумілі слова:
– Смерть, наче рубанок стружку, знімає з людини те, чим вона встигла обрости, і повертає до природного єства, – він обвів поглядом слухачів. – Я, мабуть, складно пояснюю? Простіше не вийде... Те, що хвилину тому лізло з обрів – це проміжний стан. Через нього ці нещасні пройшли на шляху до своїх життєвих вершин. І на цьому шляху, як бачимо, було багато звіриного.
– Проміжний? Тобто, проминувши його, вони стали ще страшнішими, хоча й набули благообразного вигляду? –Сьомий заступник насторожено скосив очі у бік складених на траві небіжчиків.
– Я б сказав – стали іншими, – виправив Підтинний. – Аби вирвати шмат м'яса з живої антилопи, перед тим її наздогнавши, необхідно мати прудкі ноги і гострі ікла, тобто – бути тигром. А крізь натовп краще пробиватися, маючи круті роги і міцний широкий лоб. Оцим обрам доводилось і наздоганяти та рвати, і змітати зі свого шляху. Але тепер вони не страшні...
Примітка: Сенобр – вищий законодавчий орган Країни;
обр, обра – обранець, обранка народу;
каганець – фракційне утворення у Сенобрі;
каган – керівник каганця у Сенобрі.
(Далі буде)
ДІМ-ДОМ. Розділи 7-8 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділи 9-10 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділ 11 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділ 12 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділ 13 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділ 14 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділ 15 читайте тут
ДІМ-ДОМ. Розділи 16-17 читайте тут
