Наш коханий антикваріат

Рівненські тролейбуси – це особливе місце. Тут завжди можна зустрітити десяток-другий пенсіонерів. І от коли їх від зупинки до зупинки назбирується достатня кількість – ропочинається справжній тролейбусний форум. Мені здається, я знаю усі можливі теми, які виносяться на всезагальне обговорення у громадському транспорті. Найчастіше – це політика, дача і нікудишня сучасна молодь.
Але одного разу мене вразила тема усміхненої бабусі. Пересипаючи репліки жартами вона розповідала про те, що напевне переїде жити у будинок перестарілих, який знаходиться недалеко від Рівного. "А чого ж так. – цікавились пасажири? Чи вас туди діти відправити хочуть? Може невістки не люблять?" "Та ні страшенно люблять, кажуть, що не відпустять мене від себе". "А може вам немає де жити?" - з подивом запитують оточуючі. "Приїжджайте до мене у гості і подивіться, який маю гарний будиночок- відремонтований, просторий", - відповідає бабуся з посмішкою – "В мене і садок, і город – все є". "То може вам вже дуже важко працювати і немає кому за вами доглянути?" "Та де там – то мій старий відлежується тільки, а я все працюю підморгує слухачам старенька. І її позитивний настрій передається співрозмовникам. Але ніхто так і не може зрозуміти, чому бабуся вирішила вибратись у будинок перестарілих. Адже у неї так все чудово! " От пенсію доведеться всю віддавати. А навіщо вона мені - ліжко переночувати дадуть, годуватимуть і лікуватимуть якщо треба буде., " На зупинці "Автовокзал" бабуся виходить.
Дивлюсь я на оцю стареньку і думається мені, що колись отак в українському селі навколо бабусь і дідусів збиралась малеча, аби казку послухати, мудрості повчитись. Де ж втратився отой інтерес до старших людей, до їхнього досвіду?
Пригадується і друга тролейбусна історія, розказана вже моєю бабусею. На зупинку під'їжджає тролейбус і на передні двері залітають підлітки. "Давай швиденько заходь, сідай", - вчить досвідченіший друга. – "Бо зараз, як це антикваріат завалить, то небуде й де впасти". Добре що в моєї бабусі, хороше почуття гумору.

От я собі і думаю: в усі часи антикваріат цінувався найбільше. Чому ж у нас тепер інакше?

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"