Окупаційна російська влада- за знищення української мови. Зараз їй "підспівують" Фаріон та "бандерівці" ФОТО

Виявляється, у комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти працюють люди, котрі не володіють державною мовою.

У крайньому випадку про це сказав член КПУ Антон Дорохов напередодні зустрічі із одеситами Ірини Фаріон:

"Все мы прекрасно знаем, насколько большая тяга у „свободовцев" к шоу, и как они из шкуры вон лезут, чтобы привлечь к себе внимание. Особенно это относится к госпоже Фарион, с выходками которой и я, и мой коллега-однопартиец в Комитете по вопросам науки и образования Александр Зубчевский, знакомы очень близко. Достаточно вспомнить цирк, который устроила „свободовка", требуя, чтобы ей переводили все высказывания участников заседания Комитета на украинский язык"– пояснив депутат, слова якого активно цитують у соціальних мережах. -„Провокация Фарион и Ко направлена ??и против украинской книги, потому что может окончательно отвратить от нее людей, которые любят и ценят украинскую культуру. И уж конечно, она направлена ??против одесситов, которых именно „Свобода" хочет лишить родного языка".

За шоу "Свободи" не скажу, не знаю.

А те, що у комітеті , котрий виробляє стратегію освіти країни працюють люди, котрі, м'яко кажучи, чхати хотіли на державну мову – шокує.

Виходить ці, ї їм подібні депутати типу Rjk'cysxtyrf xb Rsdfkjdf вважають державну мову мовою холопства, рабів чи то пак плебеїв.

Виявляється, їм комфортніше спілкуватися на "язикє", котрий насильницьким шляхом запроваджували окупаційні російські війська чи то пак окупаційна спочатку царська , а потім російсько-більшовицька влада на території України.

Особливо старалися окупанти –більшовики, починаючи із 1918 року. Скільки мільйонів селян, інтелігенції, священників розстріляли, зарубали, закатували у застінках ЧК-ГПУ-НКВС та по "Гулагах" лише за те, що говорили українською мовою, читали книги українських істориків, співали українських пісень, боролися проти русифікації.

І коли вдуматися, то ким є ті, хто продовжує почате катами українського народу, але вже як так звана нова еліта України?

І у продовження теми пригадалася одна розповідь із соціальної мережі. До речі, події відбувалися не де небудь, а на сході України.

"Моя мати працює викладачем в одному з ВУЗів. Начитує студентам "Фізику твердого тіла", "Металознавство", "Кристалографію" та "Рентгенографію". Доволі складні дисципліни, з багатьма технічними термінами та трьохповерховиси формулами. Начитує виключно українською за власним бажанням (ректор універу - ПРівець, що, в принципі, не дивно), хоча ніхто українською начитувати не змушує та велика кількість викладачів роблять це російською.
Сьогодні дзвонить та розказує.
В неї зараз пішли студенти заочної форми навчання (а там трапляються тітоньки із двома дітьми, коротше, дорослі люди).

І ось, на одній парі до неї у складі групи прийшла "фу-ти ну-ти ножкі гнути" мадмуазель. Уся в золоті, 25 телефонів, які повивалювала на стіл одразу, кілограми шпаклівки на фасаді, вся така з себе цариця місцевого масштабу.
Почалася лекція, мати розказує там щось українською. Тут, перебиваючи на півслові викладача, ця фіфа на всю аудіторію верещить:
- А можна па-рускі, мнє етава западенскава говара на уліце хватаєт! Я магу па-чєлавєчєскі атдахнуть, расслабітся ат етай ублюдачнай мови, сам Табачнік за рускій язик, а ви кто такая, чтоби єму пєрєчіть, так што давайте па-рускі, чтоби я нє званіла знакомим!
Мати є доктором наук, людиною спокійною, врівноваженою, але тут, каже, її аж перекосило у душі, закипіло усе, захотілося ту дуру башкою об стіл тріснути не раз і не два. Ну, щоб відпочила, бо хоче ж. Тому вона повертається до неї (а та з викликом нахабним так дивиться, відчуває себе, мабуть, королевою бала, вся увага на неї) дивиться мовчки упродовж секунд 5 - 7 та відповідає:
- Ні.
Розвертається до дошки та продовжує лекцію.
Перший раз у житті, каже, почула щирі оплески від інших студентів..."

То ж так і просяться запитання:" Що взагалі потрібно русифікаторам, "стяжатєлям російського світу", комуно-фашистам в Україні? І чого вони так активно почали "біситися " останніми роками? Відчули свою політичну загибель чи навпаки прагнуть продовжити власне політичне буття?"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

85

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"