"Ніякий" Ярмоленко
- Скажіть, для чого ви випустили на поле Ярмоленка, він же абсолютно ніякий?! - Сергій не розуміє мотивів Валерія Газзаєва і допитує тодішнього динамівського наставника.
Квітень 2010-го, ми у Львові, на прес-конференції після гри "Карпати" — "Динамо". Тісна кімнатка — пробитися туди можуть не тільки журналісти, але і уболівальники. Сергій пройшов законним шляхом: він — репортер. Просто здавна уболіває за київське "Динамо", ходить на усі домашні матчі, бере фотоакредитацію і розташовується за воротами. На прес-конференції заявився з фанатською "розою" на шиї. Його дійсно можна прийняти за "ультрас".
Був упевнений, що Валерій Георгійович відповість жорстко. По-перше, команда програла 0:1. Тому Газзаєв не в настрої. По-друге, тренер легко може "відшити" журналіста. Сам знаю: колись гарячий осетин сказав мені, що я ставлю дурні запитання.
Фахівець відповідає дипломатично. Це ще можна зрозуміти: команда валиться, позиції Газзаєва слабшають, тому публічні конфлікти йому ні до чого. Але після прес-конференції трапляється те, що я пояснити не в силах. Наставник, залишаючи "кімнатку", навмисне зупиняється біля Сергія. Очі його м'якшають, тон ласкавий.
- Потерпи трохи, - так люблячий батько переконує свого сина. - Будуть з Ярмоленка люди, тільки треба час.
Зараз Ярмоленко — лідер "Динамо", забиває щоматчу в клубі та збірній. Його хоче "Мілан", а Ігореві Суркісу мало 18 мільйонів євро. Динамівський президент воліє за трансфер 25.
Я пишу Сергієві у Фейсбук і запитую про "ніякого" Ярмоленка.
- Ой, подумаєш. Мотатися, ох це улюблене слово мого дитинства, яким ми нагороджували тих, хто умів обігрувати один в один, - і я можу. Нічого особливо, - читаю відповідь.
